Вчені знайшли бджолу, яка наполовину самець, самка наполовину
Здебільшого тварини диморфні за статтю. Особини з маленькими гаметами — це самці, з великими — самки. Для розмноження потрібні обидва види гамет — так по-науковому називають статеві клітини.
Але часом природа трохи збивається, і на світло з’являється помісь двох статей, причому розподіл проходить прямо по середині тіла. Таке явище називають гинандроморфізмом. Ви, напевно, хоч раз бачили в музеї гинандроморфних метеликів, у яких крила з двох сторін сильно відрізняються забарвленням.
Загалом, вчені знайшли гинандроморфну бджолу з виду Megalopta amoena, що мешкає в Центральній і Південній Америці. Зліва особина фізіологічно самець з маленькою мандибулою, довгою антеною і тонкими лапами. А справа — самка, у якої антенa коротша, мандибула більш сувора, так і лапки товщі і більш волохаті.
Вчені вже зустрічали гинандроморфізм, як мінімум, у 140 видів бджіл, а також метеликів, птахів і ракоподібних (у ссавців поки не знаходили). Ось тільки в разі бджіл гинандроморфізм зазвичай помічали вже після смерті.
А тут особина попалася жива. Тобто у науковців з’явився шанс дізнатися, як така будова впливає на поведінку і спосіб життя. За особиною стежили протягом чотирьох днів.
Виявилося, прокидалася ця бджола раніше всіх, а от період підвищеної активності збігався швидше з поведінкою самок. Сам по собі цей факт мало що значить. Можливо, цій конкретній бджілці просто так більше подобається.
Але це хороша відправна точка для подальших досліджень. Важливо зазначити, що дослідження даної особини не було відхиленням від основного дослідження вчених. Так вже склалося, що вони спочатку займалися вивченням циркадних ритмів цього виду.
Просто якщо вже трапилася така унікальна бджілка, вони вирішили приділити їй трохи більше уваги. Автори сподіваються, що коли-небудь накопичиться достатній масив досліджень про гинандроморфних особинах, і тоді ми зможемо зробити загальні висновки. Ну а для нас це був привід розповісти про гинандроморфізм.
