Мене не люблять на роботі – розглянемо суть

Проводячи на роботі впродовж дня, ми вільно або мимоволі втягуємось у не зовсім формальні відносини, виділяємо людей, яким симпатизуємо, і тих, з ким краще не спілкуватися. Які риси відштовхують оточуючих і чи можна не викликати нічиєї роздратування в колективі.

Як зрозуміти, що колеги по роботі потай вас ненавидять

У будь-якому робочому колективі знайдеться людина, яку, м’яко кажучи, недолюблюють. Але він, як правило, цього не помічає. Адже всі ми схильні бачити чужі недоліки і не помічати свої. Як писав класик, «В чужому оці соломинку ти бачиш, в своєму не помічаєш і колоди».

Але часом варто задуматися, яке місце займаємо в колективі ми самі? Можливо, ми вважаємо себе «білими і пухнастими», але наші колеги іншої думки. Є деякі риси характеру, які особливо дратують оточуючих. І людина, що володіє ними, рано чи пізно стає загальним «неулюбленцем».

Можливі причини

Існує безліч причин, за якими колеги можуть недолюблювати співробітника, включаючи заздрість до його успіхів.

Якщо Вам знайома фраза «мене не люблять на роботі, чому не можу зрозуміти», то існує цілий ряд факторів, які можуть впливати на виникнення неприязні колег.

1. Викликає роздратування людина, яка створює занадто багато шуму. Він може вимовляти свої думки вголос, коментуючи свої дії. Також може дратувати занадто гучний сміх або наявність гучної мелодії на телефоні, який постійно дзвонить.
2. Погано ставляться до людини, яка не вміє тримати язик за зубами, є треплом. Його не можна присвячувати в таємниці, крім того, якщо він випадково щось почує, обов’язково зробить це надбанням громадськості.
3. Терпіти не можуть нечупар, які залишають немиту посуд у раковині, забувають про зіпсовану їжу в холодильнику, не думають про те, що колегам неприємно таке поводження.
4. Не люблять людей, які всіма силами намагаються втрутитися в життя кожного колеги. Вони не розуміють, що таке особистий простір, поводяться безцеремонно. Такі люди можуть взяти чужий сніданок або попити чай з чашки колеги, навіть не запитавши дозволу.
5. У колективі недолюблюють людей, які намагаються здаватися найрозумнішими. Про що б не говорили, вони завжди знайдуть, чим протистояти. Вважають, що чужа думка завжди помилкове. Прав може бути тільки він.
6. Відрив від колективу не додає plus співробітнику. Якщо Ви поглинені просуванням по кар’єрних сходах, є запеклим трудоголіком і абсолютно не відвідуєте корпоративи, не вирушайте з колегами на чаювання, ви обов’язково станете ізгоєм у колективі.
7. Засмучення колег може викликати і неохайний зовнішній вигляд людини. Кому сподобається дивитися на співробітника з немитою головою, з поганим манікюром або в брудному, смердючому одязі.
8. Можуть недолюблювати співробітника, від якого виходить поганий запах. Це може бути і різкий аромат парфумів, і сморід поту або поганий запах з рота.
9. Неприязнь може виникати і до конкурентів. Так складається, що в колективах не дуже полюбляють відповідальних, працьовитих і цілеспрямованих людей, особливо якщо вони на хорошому рахунку у начальства.
10. Не люблять підлабузників, які всіма силами намагаються втертися в довіру до начальства, постійно підлизуються, лестять керівнику.
11. Можуть недолюблювати людей, яким сильно заздрять. Якщо у когось все легко виходить, ця людина має відмінну зовнішність, красиву фігуру, і сім’я у нього хороша, а діти слухняні, то у інших колег виникає сильне почуття заздрості, яка межує з ненавистю.
12. Терпіти не можуть скигліїв і песимістів, які постійно скаржаться на своє життя, на те, як важко їм працюється, як багато проблем вдома.
13. Не люблять співробітників, які говорять без угаву, задають дурні питання, розповідають нікому не цікаву інформацію.

Що робити

1. Якщо від вас виходить занадто багато шуму, то пора згадати, що ви перебуваєте не в власному кабінеті і не вдома. Подумайте про інших співробітників.
2. Якщо ви звикли постійно в щось втручатися, вставляти свої п’ять копійок, нав’язувати іншим свою точку зору, то пора зрозуміти, що така поведінка неприпустима. Кожна людина має право висловитися, а вам давно пора зрозуміти, що людина не може завжди бути правим.
3. Якщо ви використовуєте занадто багато духів, через що всі колеги буквально задихаються, пора почати себе обмежувати. Якщо не використовуєте антиперспірант, почніть це робити. Слідкуйте за свіжістю свого дихання, не забувайте, що ви перебуваєте в колективі людей.
4. Якщо ви звикли не стежити за своєю мовою, постійно про все теревенити, пора взятися за голову і зрозуміти, що подібна поведінка є ненормальним. Не потрібно розголошувати інформацію, яку ви від когось почули, особливо по секрету.
5. Якщо вам не раз натякали на неохайність, пора навчитися за собою прибирати. Не потрібно вважати, що прибиральниця повинна обходити особисто вас.
6. Важливо навчитися командній роботі. Якщо прагнете будувати кар’єру, то повинні зрозуміти, що співпраця з колективом дозволить успішніше просунутися по кар’єрних сходах. Підтримуйте спілкування зі співробітниками, частіше відпочивайте, не перепрацьовуйте.
7. Категорично неприпустимо підлизувати перед начальством, намагатися йому догодити з метою стати любимчиком. Ви повинні усвідомлювати, що подібна поведінка не сподобатиметься колегам, а начальник буде засмучений.
8. Якщо вам не раз вказували на безцеремонність, пора задуматися про те, як ви себе ведете, і почати рахуватися з іншими людьми, які не позіхають на їх особистий простір.
9. Якщо стали за собою помічати, що занадто багато негативних думок все частіше з’являється у вашій голові, і ви без кінця прослуховуєте їх у колективі, то пора зрозуміти, що нещасні люди не викликають довіру і бажання спілкуватися. Пора змінити свої погляди на життя, якщо необхідно, зверніться до психолога. Потрібно бути доброзичливою людиною з оптимістичним настроєм.
10. Подивіться на себе в дзеркало, можливо, вирушаючи на роботу, ви виглядаєте неідеально. Подбайте про свій зовнішній вигляд. Переконайтеся, що маєте чистий одяг, вимиту голову, доглянуті нігті, правильний макіяж.
11. Подивіться на себе з боку, можливо, ви занадто багато говорите, причому не завжди по справі, розповідаєте колегам те, що їх не цікавить. Якщо це дійсно так, пора почати себе контролювати і фільтрувати інформацію, яку ви хочете видати.
12. Якщо ви один з кращих співробітників в компанії, регулярно чуєте похвалу від начальства, то повинні розуміти, що в серцях колег народжується ненависть. У такій ситуації необхідно, по-перше, допомагати іншим співробітникам. Нехай побачать, що ви шляхетні, з часом почнуть поважати. Головне, намагайтеся не випинати свої таланти, нехай вони будуть помітними тільки для начальника. У колективі краще проявляйте свої комунікативні здібності і дружелюбно ставтеся до всіх.
13. Задумайтесь, можливо, вам просто заздрять. Не виключено, що ви занадто часто розповідали про свої успіхи, про те, як щасливі в шлюбі, які чудові у вас діти. У таких випадках краще про це не говорити.

1. За звичку перебивати і домінувати в розмові

Потреба висловитися властива кожній людині. Але якщо поспостерігати за бесідою з боку, можна помітити, що дуже часто вона перетворюється в чийсь монолог.

І не ви є «перебівальщиком», який перехоплює ініціативу в розмові? Яка б тема не була порушена, ми знаходимо привід переключити увагу на себе, щоб опинитися в центрі уваги. Ми вступаємо в розмову тільки для того, щоб при першій слушній нагоді сказати щось на кшталт «Мені це знайомо, у мене було точно так же …» – і далі нас уже не зупинити.

Після кількох таких «сольних» виступів наші колеги, напевно, почнуть уникати заводити розмову в нашому суспільстві. Якщо ж ми нарвемося на зауваження, то намагаємося виправдати себе тим, що боялися втратити думку. (Хоча при цьому нас не хвилює те, що думка втратить наш співрозмовник.)

2. За авторитарність

При прийнятті ділових рішень вітається демократичність, коли кожен член колективу може висловити свою думку і впливати на результат. Але ми рвемося в лідери, бажаючи вплинути на прийняте рішення більше, ніж інші. Ми дозволяємо собі говорити з колегами в наказовому тоні, нав’язуємо свої рішення, не терпимо заперечень і критики, використовуємо ультиматуми і вважаємо свою думку єдино правильною.

По суті, ми є джерелом напружених відносин у колективі, створюючи конфліктні ситуації, і не розуміємо, що причина нашої поведінки – психологічна. Її коріння – в непевності у своїх здібностях, звідси і бажання примусити інших до прийняття потрібних нам рішень ультиматумами і наказами. Але нашим колегам від цього не легше, і вони по можливості намагаються нас уникати.

3. За зарозумілість

Теоретично ми погоджуємося з думкою, що всі люди рівні, але на практиці не упустимо випадку, щоб підкреслити свою перевагу. Ми вважаємо, що стоїмо на позиції «вище» інших, тому що ми розумніші і багатші, у нас більше потрібних зв’язків, вищий соціальний статус, краще освіта та ін. Тому можемо сказати колезі «Перестань молоти нісенітницю», «Не говори дурниць», «Ну як ти не розумієш?», «Ви розумна людина, а городите незрозуміло що …» і т. д.

Наше зарозумілість може не проявлятися так очевидно. Ми маскуємо поблажливим тоном і словами «Не ображайся, але …» або «Не нервуй, але …», проте наш колега «шкірою» відчуває, що ми ставимо його на сходинку «нижче», проявляючи свою перевагу.

Звичайно, ми і насправді можемо в чомусь перевершувати своїх колег, маючи реальні, а не вигадані гідності, проте робота в колективі передбачає рівну нейтральну поведінку. Наша гордість і зарозумілість здатні викликати в колегах якщо не агресію по відношенню до нас, то різке неприйняття.

4. За глузування і висміювання

Ми любимо посміятися, адже, як писав ще в далекі часи класик, «сміятися, право, не гріх над тим, що здається смішно». Правда, ми вважаємо за краще сміятися над іншими (зазвичай відсутніми) і не переносимо, коли сміються над нами.

Кажуть, що сміх буває добрим, на який не варто ображатися, і злим, але ми не розуміємо, що навіть доброзичлива жарт залишає в душі того, над ким сміються, неприємний осад.

Нам слід знати, що знаменитий Зигмунд Фрейд вважав гумор символічним, замаскованим знищенням ворога, і що краще провалитися крізь землю, ніж бути осміяним. Ми не даємо собі праці задуматися, яку бурю емоцій викликають наші глузування в душі того, над ким ми сміємося. Особливо страждають ранимі люди, яким глузування занижують самооцінку і часом гублять подальше життя. Тож не дивно, що колеги, на яких ми вигострюємо свою дотепність, затаять на нас образу і не будуть відчувати до нас нічого, крім ненависті і бажання помститися.

5. Ми боремося за справедливість у колективі і любимо звинувачувати

Ми не можемо нормально функціонувати, якщо не виберемо собі у колективі уявного ворога, нібито заважає нам працювати, якого потрібно викрити в непорядних намірах і вивести на чисту воду. Ми шукаємо союзників, з якими об’єднаємося, щоб «дружити» проти призначеного нами «цапа-відбувайла». Але чомусь оточуючі не цінують нас гідно і вважають склочник і інтриганом, від якого потрібно позбутися.

6. За запальність і неврівноваженість

Ми емоційно нестримані, дратівливі і запальні. Нас легко вивести зі стану рівноваги, а наші емоції переважають над розумом. У запалі гніву ми можемо зірватися на крик і наговорити багато зайвого і образливого. З нами важко спілкуватися, адже ми непередбачувані і можемо в будь-яку хвилину вийти з себе. Зрештою, наша нестриманість може перерости в агресію.

Тому колеги уникають доручати нам проекти або завдання, які можуть спровокувати у нас стрес, а то й зовсім намагаються триматися від нас подалі. Адже нікому не хочеться стати раптовим об’єктом нашого нервового зриву.

7. За наше хвастощі

Здавалося б, за що нас не любити, якщо ми приходимо на роботу, випромінюючи позитив, завжди життєрадісні і веселі, наші справи «краще всіх», а здоров’я завжди відмінне? Ми ділимося з колегами новинами про те, як вдало дочка вийшла заміж, в який чудовий інститут вступив син, який відмінний ми зробили ремонт, в які далекі країни збираємося відправитися під час відпустки та ін. Але чомусь замість щирої радості співробітників згодом починаємо натикатися на недовірливі, глузливі, а то і роздратовані погляди.

По всій видимості, чиєсь світосприйняття в даний момент не збігається з нашим. Наприклад, у когось власна дочка розлучається з чоловіком, і у нього на душі шкребуть кішки, тому він не схильний зараз радіти чужому щастю. А ще у одного співробітника важко хворіє близький родич, і він збирається свою відпустку провести, доглядаючи за хворим. Але ми не хочемо рахуватися з почуттями і настроєм наших колег, вважаючи, що заражаємо їх своїм оптимізмом.