Поперековий радикуліт: симптоми і причини появи

admin

Симптоми поперекового радикуліту

Захворювання зазвичай проявляється нестерпним, гострим болем, який «прострілює» з хребта в сідничний м’яз і далі по поверхні ноги. При будь-яких рухах біль загострюється, стає неможливо ходити і стояти, спостерігається слабкість м’язів ноги.
Пізніше можуть виникнути й інші симптоми, такі як напруженість м’язів попереку з одного боку, облисіння гомілки, атрофія сідничної і ніжного м’язів. Також може спостерігатися порушення чутливості в тому місці, де розташований уражений міжхребцевий диск. Іноді процес хвороби переходить зі спинномозкового на сідничний нерв і викликає його запалення.

Ускладнення

Поперековий радикуліт може призвести до наступних ускладнень:

атрофія (зниження м’язової маси) нижніх кінцівок;
часткове або повне знерухомлення нижніх кінцівок.

Класифікація

Радикуліт хребта класифікується на підставі причин, через які він виник або розвинувся:

Первинний радикуліт – захворювання, що розвилося внаслідок запального процесу, який охоплює спинномозковий корінець у поперековому відділі.
Вторинний радикуліт – утиск одного з спинномозкових корінців.

Діагностика

Лікування радикуліту входить у компетенцію лікаря-невропатолога. Але якщо перебіг хвороби ускладнений травмами, міжхребцевими грижами або має дискогенний характер, можуть вимагатися певні дії більш вузьких спеціалістів, таких як:

травматологи-ортопеди;
вертебрологи;
нейрохірурги.

Щоб встановити точний діагноз, необхідно провести медичне обстеження, що включає ряд процедур:

Уточнення симптоматики – визначення інтенсивності та характерних відмінностей больового синдрому, його тривалості, наявність порушень чутливості.
Фізичне обстеження – дозволяє встановити амплітуду рухів і силу м’язів у даний момент часу.
Неврологічне обстеження – перевіряються рефлекторні реакції пацієнта, активність і чутливість різних ділянок тіла.
Рентгенографія – дає повну картину наявності дегенеративних процесів.
КТ , МРТ – дозволяють точно визначити ступінь компресійного впливу на нервові корінці.
ЕМГ – візуалізує характер і обсяги пошкоджень нервових волокон.

Після виявлення всіх симптомів поперекового радикуліту призначається лікування, медикаментозне та з застосуванням різних сучасних терапевтичних технологій.

Причини виникнення захворювання

Радикулітом найчастіше хворіють люди середнього та похилого віку, що працюють у несприятливих погодних або виробничих умовах, пов’язаних з постійними статичними або динамічними навантаженнями на хребет.

Пошкодження або запалення корінців нервів, що відходять від хребта, є основною причиною виникнення радикуліту.

Спровокувати радикуліт можуть такі чинники, як:

остеохондроз;
переохолодження;
різкі незграбні рухи;
травми хребта;
інтоксикація організму після перенесеної інфекції;
міжхребцева грижа;
стирання міжхребцевих дисків або деформація хребетного стовпа;
відкладення солей на суглобах і хрящах;
здавлювання нервових корінців між хребцями в результаті деформацій хребта;
стеноз спинномозкового каналу;
форамінальний стеноз (звуження нервового каналу, по якому проходить пошкоджений корінець);
наявність пухлин або остеофітів;
порушення обміну речовин;
підняття важких предметів;
стрес;
вікові зміни в кістках і суглобах.

Як і у спортсменів, поперековий радикуліт зустрічається не так уже й рідко – через численні травми та надмірне навантаження на хребет.

Остаточний діагноз і причини виникнення захворювання встановлює лікар – невролог або невропатолог.

Радикуліт поперековий: лікувальна терапія

Терапією захворювання повинен займатися кваліфікований лікар, оскільки хребет виконує дуже важливу функцію в людському організмі і його поразка може викликати повний параліч людини. Терапія, яка призначається в разі, коли у пацієнта діагностовано поперековий радикуліт, в більшості випадків є комплексною. Вона передбачає вплив на причину і симптоми деформації хребта.

Лікування поперекового радикуліту може відбуватися як в умовах лікарняної палати, так і в домашніх умовах. Організація терапії передбачає різні медичні заходи.

Серед таких заходів основні:

Використання медикаментів (таблетки та уколи);
Немедикаментозні терапії (масаж, лікувальна фізкультура).

Лікування поперекового радикуліту, яке здійснюється за допомогою медикаментозних препаратів, обов’язково повинно проводитися під наглядом лікаря.

В цілому терапія, яка використовує ті чи інші препарати у вигляді таблеток або ін’єкцій, має на увазі під собою застосування наступних груп лікарських засобів:

міорелаксантів;
нестероїдних протизапальних препаратів;
наркотичних анальгетиків;
антидепресантів;
седативних і снодійних препаратів.

Поперековий радикуліт також може передбачати немедикаментозне лікування. Найчастіше таке можливе, якщо недуга протікає не в гострій фазі. Обов’язковою умовою подібної терапії є строго дотримання постільного режиму. При цьому варто простежити, щоб матрац у пацієнта був досить жорстким, тільки в цьому випадку відбудеться поступова «розвантаження» хребта, його розслаблення.

Фізіотерапія призначається лікарем і для успішного позбавлення від болю обов’язково потрібно пройти весь лікувальний курс. Лікувально-фізкультурний комплекс при проявах попереково-крижового радикуліту може бути прописаний лише за умови, що у хворого спостерігається стійке поліпшення самопочуття.

Лікування при вагітності

У період вагітності центр ваги тіла зміщується, і навантаження на поперек стає значним. Поряд з цим, в організмі вагітної відбувається зміна обмінних процесів, що може виразитися в дефіциті вітамінів і мінералів.

Тому, в якості лікувальної заходи рекомендується вводити в раціон додаткову кількість продуктів, що містять необхідні речовини.

Якщо у вагітної спостерігається гострий розвиток радикуліту, в першому і другому триместрах допускається прийом Індометацину і Ібупрофену. Для поліпшення кровотоку вагітним призначають Курантил, що сприяє притоку крові до осередків ураження.

Крім того, вкрай важливо забезпечити підтримку хребта і знизити навантаження на нього за допомогою носіння корсетів і спеціального одягу для вагітних.

Ознаки

Дуже часто попереково-крижовий радикуліт плутають із захворюваннями іншого роду – варикозом, плоскостопістю, захворюваннями внутрішніх органів. Характерні ознаки радикуліту:

Раптова поява болю, її спонтанне припинення. У наступні рази відчуття болю загострюється;
Інтенсивне посилення болю при піднятті випрямлених ніг, при цьому лежачи на спині;
Інстинктивні вигини ніг при спробах хворого піднятися і сісти;
Гострі болі при нахилах голови вперед;
Неможливість знаходитися постійно в одній позиції.

Заходи профілактики захворювання

У більшості випадків болі в спині виникають внаслідок неправильного способу життя людини.

Радикуліт поперековий: лікування нетрадиційною терапією

Нетрадиційна медицина не раз рятувала людей від різних недуг. Використовувати засоби нетрадиційної медицини можна і в разі, якщо розвинувся поперековий радикуліт. При цьому можна використовувати нескладні, але дуже ефективні методи і засоби боротьби.

Чим лікувати поперековий радикуліт? Найдоступнішим і економічним засобом є лист лопуха. При попереково-крижовому радикуліті цей рецепт вважається найбільш вживаним.

Для того, щоб зняти біль в області попереку необхідно:

Взяти цілий, не рваний лист лопуха, ретельно його промити проточною прохолодною водою і тильною стороною прикласти до хворого місця.
Поперек слід перев’язати теплим шарфом.
Для того, щоб застосовувати цей метод взимку, листя лопуха можна висушити, і в холодну пору року буде достатньо його тільки промити.

У лікуванні поперекового радикуліту народними способами нерідко застосовують чорну редьку. Для цього овоч труть на тертушці, кашку, що вийшла в результаті, кладуть на бавовняну тканину та загортають. Компрес прикладають до попереку в місці ураження. Зверху його необхідно накрити калькою і укутати теплою хусткою. Тримати компрес можна скільки завгодно довго, поки відчувається тепло. Відповідно до цієї схеми можна використовувати й кашку з тертої свіжої картоплі.

У лікуванні радикуліту використовується і алое. Листя рослини пропускаються через м’ясорубку, змішуються з натуральним медом та червоним вином. Отримана суміш повинна настоятися в темному місці. Ліки слід приймати по 1 ч. л. тричі на день за одну годину до їди протягом перших п’яти днів. Подальше лікування ґрунтується на вживанні 1 столової ложки суміші тричі на день за годину до їди. Перед тим як зрізати листя, алое не рекомендується поливати протягом 5 днів.

Симптоми захворювання і методи діагностики

Розвиток поперекового остеохондрозу відбувається поступово. Поява ознак радикуліту можлива вже на стадії первинних дистрофічних змін тканин міжхребцевих дисків.

Характерні симптоми радикуліту:

поява тупих або гострих болів в області попереку – свідоцтво пошкоджень нервових волокон. Загострення больового синдрому при фізичній активності та напрузі, пов’язаному з кашлем, чханням, підйомом важких предметів;
обмеження рухових можливостей при нахилах;
перехід больових відчуттів у кінцівки, стегна, литкові м’язи;
простріли в попереку, сідницях;
оніміння шкіри в кінцівках, відчуття поколювання – результат порушення передачі нервових імпульсів при пошкодженні нервів;
загальна м’язова слабкість – ознака уривчастості нервових імпульсів. Тривале ураження нервових тканин призводить до атрофії м’язів.

Залежно від характеру симптоматики, розрізняють такі види радикуліту, як люмбаго і ішіас. При люмбаго больовий синдром виникає в результаті різких рухів або нервового напруження. При ішіасі болі мають стріляючий характер і спостерігаються в сідницях, стегнах і гомілках.

Діагностичні заходи

Для постановки діагнозу необхідно повне медичне обстеження. На першому діагностичному етапі проводиться збір анамнезу – вивчення і аналіз скарг пацієнта, з’ясування характеру нездужання та його локалізації. Проводиться фізіологічний огляд.

Для отримання діагностичної інформації неврологи використовують аналіз сечі та крові, рентгенологічні дослідження, комп’ютерну томографію й магнітно-резонансну томографію.

В якості додаткових діагностичних заходів може застосовуватися УЗД внутрішніх органів, рентген легенів та ЕКГ.

Медикаментозне лікування

Про те, як медикаментозно лікувати гострий радикуліт, написано чимало наукових праць. Усі вони як основну мету терапії наводять наступне:

купірування болю;
усунення м’язового спазму;
усунення м’язових блокад;
поліпшення мікроциркуляції;
уповільнення прогресування остеоартрозу.

Ліки при радикуліті поперекового або будь-якого іншого відділу хребта можуть призначатися в уколах або таблетках. Як правило, в стаціонарі використовують ін’єкційні форми, амбулаторно – таблетовані та місцеві засоби лікування. Призначаються препарати наступних фармакологічних груп:

Анальгетики

Препаратом першої лінії вважається парацетамол. Це ефективний засіб від радикуліту, що володіє знеболюючим, протизапальним, жарознижувальним дією. Задовільного ефекту вдається досягти практично у всіх пацієнтів, які вперше отримують лікування. Ефективність препарату серед хворих, які тривалий час страждають корінцевими синдромами, не перевищує 30%. Ліки призначають по 1-2 таблетки 4 рази на день. Максимальна доза – 8 таблеток протягом 24 годин.

При недостатній ефективності парацетамолу його замінюють на кошти, що мають більш виражену дію: анальгін, кеторол, кеторолак. Посилити ефективність аналгезії можна, якщо використовувати комбінації анальгетиків і спазмолітиків. Наприклад, уколи від радикуліту під назвою «Трінальгін» включають знеболюючий і спазмолітичний компоненти. При відсутності таких ліків хворий може отримувати анальгін у поєднанні з папаверином в ін’єкціях (літична суміш). Також при радикуліті можуть використовуватися уколи диклофенаку.

На замітку: високоефективним при радикуліті вважається препарат «Моваліс». Він випускається у формі розчину для ін’єкцій та у вигляді суспензії, призначеної для прийому всередину. Діюча речовина – мілоксікам. Протизапальну дію засноване на пригніченні синтезу простагландинів.

Міорелаксанти

У лікуванні радикуліту використовують такі препарати, як толперизон, тизанидин. Найбільш поширеним засобом є мідокалм. Його призначають по 1 мл двічі на день внутрішньом’язово або 1 раз на день внутрішньовенно. При вираженій хворобливості і невротичному стані пацієнта як міорелаксантів застосовують бензодіазепіни: реланіум, седуксен, діазепам, лоразепам. Ці кошти сприяють розслабленню поперечно мускулатури і гасять психічну активність пацієнта. Людина стає спокійніше, краще спить, починає адекватно реагувати на зовнішні подразники.

Хондропротектори

Препарати для лікування радикуліту поперекового відділу, дія яких спрямована на часткове відновлення суглобових хрящів і уповільнення прогресування остеоартрозу. Відомі представники групи: хондроїтину сульфат, глюкозаміну сульфат, алфлутоп, хондрогар. Курс лікування тривалий, не менш 3-6 місяців, тому хондропротектори використовуються в таблетованій формі. Парентерально ліки можуть вводитися короткочасними курсами під час лікування гострих патологічних явищ.

Нейротрофічні кошти

Як нейротрофічний засіб у лікуванні радикуліту використовують уколи церебролізину. Препарат знижує потребу периферичних нервів у кисні, зменшує наслідки ішемії, підвищує стійкість нервової тканини до кисневого голодування. Препарат призначають курсом по 10-20 днів, по 1 ін’єкції щодня. Дозування може варіювати від 5 до 50 мл. Вибір режиму здійснює лікар, виходячи з наявної клінічної картини, віку і стану хворого. При гострій симптоматиці можливо разове введення збільшених доз.

Реміелінізуючі і метаболічні засоби

Сприяють відновленню нормальної структури нервового стовбура, покращують обмінні процеси в ураженій зоні, сповільнюють прогресування хвороби. При лікуванні поперекового радикуліту основним реміелінізуючим ліками вважається вітамін B12 (ціанокобаламін). Можливе застосування пірогеналу або есенціале. Ціанокобаламін призначається внутрішньовенно або внутрішньом’язово, по 200-500 мкг, протягом 2 тижнів, через день. Препарат добре переноситься і практично ніколи не викликає розвитку побічних реакцій. При необхідності зазначені терапевтичні дозування можуть бути перевищені.

Антиагреганти

Для лікування поперекового радикуліту використовуються таблетовані медикаменти і уколи антиагрегантів. До найбільш поширених відносять такі засоби, як трентал, пентоксифілін, курантил, аспірин у дозі 100-250 мг (1/2 таблетки). Ці речовини покращують реологічні якості крові, тим самим полегшуючи її доставку до спазмованим м’язам і нервових стовбурах. Поліпшується мікроциркуляція, спадає набряклість, що призводить до зменшення клінічних проявів хвороби. Тривале використання деяких антиагрегантів протипоказано при виразковій хворобі та запальних змінах зі сторони шлунково-кишкового тракту.

Діуретики

Замислюючись про те, що колоти хворому при радикуліті в гострій стадії, не можна забувати про діуретики. Препарати цієї групи застосовуються для екстреної декомпресії нерва шляхом зняття набряклості. Пацієнт повинен отримувати короткий курс потужних петльових сечогінних засобів, які здатні в короткий час вивести надлишки рідини з організму. У більшості випадків призначається лазикс або фуросемід у дозі 40-60 мг. Під час лікування необхідний контроль водно-електролітного балансу. Для корекції змісту електролітів використовують панангин, аспаркам, калію і магнію аспаргінат, сольові інфузійні розчини.

Стероїдні засоби і антибіотики

Стероїдні протизапальні препарати використовуються як засіб боротьби із запаленням і набряком в ураженій зоні. Усунення симптомів попереково-крижового радикуліту та лікування хвороби проводиться шляхом внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення преднізолону в дозі 20-40 мг щодня або дексаметазону в дозі 4-8 мг щодня. Ліки мають виражену протизапальну, протинабрякову, антигістамінну дію, сприяють зниженню ступеня ішемії.

Антибіотики використовуються при інфекційному походженні радикуліту як засіб етіотропної терапії. Пацієнт може отримувати такі кошти, як цефтриаксон, цефазолін, амоксицилін, амоксиклав та інші протимікробні препарати широкого спектра дії. Антибактеріальна терапія призначається тільки при підтвердженому бактеріальному походженні радикуліту.

Особливості лікування попереково-крижового радикуліту

Для усунення симптомів радикуліту необхідне лікування основного захворювання. Для цього лікарі використовують медикаментозний і немедикаментозний методи впливу. Вибір методу залежить від форми патології і може відрізнятися при лікуванні гострого та хронічного радикуліту.

У момент загострення пацієнтам рекомендується прийняти знеболюючий засіб і розтерти поперек зігріваючою маззю. Будь-які фізичні навантаження при цьому виключаються. Більш того, протягом декількох днів хворому необхідно дотримуватися постільного режиму.

Повний курс лікування поперекового радикуліту може включати наступні заходи:

медикаментозну терапію (уколи, таблетки, мазі) – анальгетики, нестероїдні протизапальні засоби, міорелаксанти, хондопротектори, сечогінні препарати, антибіотики, імуномодулятори, вітаміни;
фізіотерапевтичні процедури – ЛФК, апаратне вплив, масаж, витягування хребта;
операційне втручання.