Вегетативний невроз – симптоми і лікування

admin

Причини

Розвиток вегетативного неврозу не викликаний будь-якою окремою причиною; зазвичай він є наслідком відразу декількох факторів:

Черепно-мозкова травма з пошкодженням мозку;
Хронічна втома, стрес і депресія;
Наслідки деяких перенесених інфекційних захворювань;
Неправильний спосіб життя;
Розумове і фізичне перенапруження;
Психологічні травми;
Індивідуальна схильність до неврозів.

Як і багато захворювань психічного характеру, дане порушення найчастіше бере свій початок з дитинства людини. Психологічні травми і потрясіння, пережиті в ранньому віці, через кілька років можуть перерости в серйозне захворювання. Причому вегетативному неврозу схильні не тільки люди з неблагополучних сімей, але й звичайні діти, яким бракувало уваги батьків.

У ранньому віці контроль психологічного стану дитини дуже важливий, так як саме в цей час закладається фундамент для дорослого життя. Однак багато батьків, на жаль, не надають цьому значення, сприймаючи капризи й істерики дитини як один із проявів дитинства.

Коли людина виростає, на його психоемоційний стан впливають інші чинники. Конфлікти всередині сім’ї, проблеми на роботі, соціальна несправедливість – все це може стати причиною вегетативного неврозу.

Іноді у дорослих людей невроз викликаний гормональними змінами в організмі, особливо часто це спостерігається у жінок в період вагітності. Також на психологічний стан впливають захоплення алкоголем, наркотиками (і взагалі будь-які отруєння), неправильний спосіб життя або погана екологія.

Симптоми

Вегетативний невроз має безліч ознак – і це, навпаки, ускладнює його діагностику. Найбільш яскраво проявляються симптоми захворювань сечостатевої, серцево-судинної і травних систем організму. Крім цього, пацієнт може відчувати сильні головні болі і різкі перепади артеріального тиску; ще рідше відзначаються болі в м’язах і суглобах.

Серед інших симптомів виділяють хронічну втому, яка не проходить навіть при відсутності високих фізичних навантажень і хорошому відпочинку. Люди, які страждають вегетативним неврозом, швидко втомлюються, погано переносять різкі звуки і часто дратуються з найменшого приводу. Такий стан виділено в окреме захворювання, яке називається астенічним синдромом.

Крім того, вегетативний невроз відрізняється декількома ознаками, які зазвичай не відповідають більшості захворювань:

Погіршення стану шкірних покривів, волосся і нігтів; атрофія м’язів, поява трофічних виразок;
Зміни на шкірі: підвищене відділення поту і шкірного сала, лущення, поява пігментних плям тощо;
Періодичні порушення стільця, недолік кисню, порушення в роботі жовчного міхура;
Різноманітні алергічні реакції;
Іпохондрія, яка характеризується підвищеною підозрілістю та підозрами на захворювання, а також страхом при найменшому нездужанні;
Страхи без будь-яких на те підстав, причому пацієнти усвідомлюють їх безпідставність, але не можуть їм протистояти.

Порушення в роботі серцевого м’яза, що вказують на вегетативний невроз, не піддаються лікуванню медикаментами, так як вони не викликані захворюваннями внутрішніх органів. Такі болі називаються помилковими. Незважаючи на те, що вони не говорять про хвороби серця, їх поява дуже неприємна і болісна для людини. Те саме можна сказати і про патології інших органів і систем.

Відчувши у себе болю в тій чи іншій частині тіла, не займайтеся самолікуванням. Цілком можливо, що ваші органи здорові, і своїми ліками ви завдасте шкоди організму. Для встановлення причини болю зверніться до лікаря.

Ознаки вегетативного неврозу в більшості випадків не виявляються окремо. Щоб точно діагностувати захворювання, лікар повинен провести комплексне обстеження пацієнта. Тільки після отримання результатів усіх аналізів і спостережень можна підбирати відповідне лікування.

Лікування вегетативного неврозу

При виявленні негативних симптомів пацієнту необхідно пройти обстеження з метою уточнення фізіологічної причини вегетативних розладів. У терапії використовується комплексний підхід кількох фахівців: терапевта, невропатолога і психіатра. При необхідності можуть знадобитися консультації вузькопрофільних фахівців, таких як ендокринолог, кардіолог, гастроентеролог тощо.

Для оцінки стану ВНС застосовуються спеціальні методи діагностики і тести, які дозволяють визначити вегетативний тонус і реактивність, а також дослідження вегетативного забезпечення діяльності організму (тиск, серцеві ритми, рівень гормонів тощо).

Основною метою лікування вегетативного неврозу є нормалізація роботи ВНС, для чого слід дотримуватись таких умов:

нормальний режим дня і регулярний відпочинок;
щоденні прогулянки на свіжому повітрі;
правильне харчування;
виключення стресів і переживань, проведення сеансів психотерапії;
заняття лікувальною фізкультурою, дотримання помірної фізичної активності;
купірування негативних симптомів за допомогою медикаментів;
повноцінний сон;
використання рослинних і народних засобів;
бальнеотерапія, лікувальний масаж, електрофорез, водні процедури;
бажано санаторно-курортне лікування.

Медикаментозне лікування вегетативного неврозу має проходити під контролем лікаря. У разі, коли однією з причин захворювання є труднощі в сім’ї, скандали або інші проблеми, необхідна психологічна корекція пацієнта. Особливо це важливо при вираженій неврастенії і психовегетативної формі неврозу.

Основні групи препаратів для лікування:

транквілізатори – допомагають подолати напади тривоги і страху;
седативні ліки – сприяють нормалізації сну і роботи нервової системи;
антидепресанти – використовуються при лікуванні депресії, тривоги, постійної дратівливості, емоційного перенапруження, апатії;
нейролептичні препарати – застосовуються у важких випадках при органних неврозах;
засоби для зміцнення судин (ноотропні) – покращують стійкість мозку до стресів, допомагають нормалізувати роботу мозку.

Про провокуючи фактори

До причин появи вегетативного неврозу варто віднести такі фактори:

черепно-мозкові травми, які супроводжуються ураженням головного мозку;
індивідуальні особливості людського організму, пов’язані зі статевою приналежністю, віком та іншими факторами;
висока лабільність вегетативної системи;
хронічні стресові ситуації;
інфекційні патології, які мають гостре або хронічне протікання;
порушення в раціоні харчування або режимі дня, які призводять до виснаження організму;
підвищені фізичні навантаження;
інтелектуальне перенапруження;
важкі умови праці;
ситуації, які провокують психологічні травми.

Досить часто розвиток вегетативного неврозу сягає своїм корінням у далеке дитинство. Нерідко дане захворювання може бути пов’язане з серйозними психологічними травмами – наприклад, насильством або неправильною поведінкою дорослих.

В цьому випадку у дитини виникає внутрішній конфлікт, який згодом трансформується в вегетативний невроз. Він може з’явитися навіть при дефіциті любові з боку батьків.

У дорослому житті провокуючими факторами можуть виступати будь-які конфлікти в родині і на роботі, які є причиною внутрішнього протесту. Іноді причиною захворювання стають гормональні коливання. У жінок це часто трапляється в період вагітності або клімаксу.

Як провокуючі чинники нерідко виступають несприятливі екологічні умови, інтоксикація, зміна кліматичних поясів.

Як діагностувати вегетативний невроз?

Складність в діагностиці вегетативного неврозу в тому, що його не можна визначити якимись особливими ознаками. Пояснюється це тим, що при цій хворобі патологія може виникнути в будь-якій з систем органів. Таке захворювання характеризується цілою низкою клінічних ознак. І, що цікаво, кожен з цих ознак є характерним для якогось окремого виду захворювання. Лікарю доводиться проводити повне обстеження, щоб виключити хворобу, симптоми якої він спостерігає. І тільки після виключення патології профільного характеру та після обстеження лікаря гастроентеролога, кардіолога, невропатолога, окуліста, пульмонолога та інших може бути поставлений коректний діагноз. Іншими словами, тільки після того, як лікар встановить, що при наявності ознак гастриту, у хворого немає самого гастриту, він може поставити діагноз – вегетативний невроз.

Медикаментозна терапія

Лікування, що призначається при вегетоневрозі, основною своєю метою має нормалізацію і регулювання діяльності вегетативної нервової системи. Для цього дуже важливо виробити правильний режим дня і відпочинку.

Повноцінний сон, часті прогулянки на свіжому повітрі, уникнення стресів, а також санаторно-курортне лікування багато в чому сприяють швидкому одужанню пацієнтів. Також при вегетоневрозі може бути показана лікувальна фізкультура.

Помірна, але регулярна фізична активність благотворно впливає на стан вегетативної нервової системи і покращує її здатність адекватно виконувати свої функції.

Одним з пріоритетних напрямків лікування також є психотерапія. Регулярні сеанси допоможуть заспокоїти хворого і позбутися психоемоційного напруження. Психотерапевт допоможе виявити фактори, що сприяють посиленню захворювання, і разом з пацієнтом розробить тактику щодо їх усунення.

Як медикаментозної терапії зазвичай призначаються препарати для нормалізації сну, болезаспокійливі засоби, безпечні заспокійливі, а також ліки, дія яких спрямована безпосередньо на регуляцію роботи нервової системи. Тривалість прийому і дозування медикаментів встановлює лікар в індивідуальному порядку.

Після роз’яснення лікарем, що таке невроз і як його лікувати, приймається рішення про доцільність медикаментозної терапії. Скільки лікується патологія також визначає фахівець. Показано застосування загальнозміцнюючих засобів, які дозволяють краще переносити будь-які навантаження. Можливе призначення вітамінних комплексів.

Невроз вимагає уваги, як лікувати його за допомогою седативних засобів знає далеко не кожен лікар, оскільки захворювання дуже своєрідне. Іноді перевага віддається настойкам лікарських рослин, оскільки вони мають мінімальну кількість побічних ефектів.

Більш важкі випадки вимагають таких препаратів, як амітриптилін, який сприяє зміцненню психіки. Досить часто призначається афобазол, що вважається одним з найефективніших медикаментозних засобів для терапії цього стану.

Діагностика

В першу чергу лікар виключає можливість органічної патології. Різноманітні форми прояву, нестійка симптоматика разом із залежністю від психогенних факторів свідчать про вегетоневроз.

Лікар визначає, який саме орган найбільше реагує на порушення діяльності нервової системи. Функції цього органу також порушуються. Тому необхідно виключити наявність вісцеральної патології, такої як захворювання шлунка, жовчного міхура.

Досліджують також дермографізм (в перекладі з грецької це означає – лист, зображення на шкірі). Його причиною є реакція судин шкіри у відповідь на проведення по ній тупим предметом. При вегетоневрозі шкірні судинні реакції різко виражені і можуть проявлятися в формі кропив’янки.

Перевіряють також піломоторний рефлекс, який характеризується появою «гусячої шкіри». При вегетоневрозі типово його посилення.

Визначають також рефлекс сонячного сплетення шляхом тиску на епігастральній ділянці (розташована за шлунком). Якщо з’являється біль, то це може свідчити про підвищену збудливість нервової системи, що спостерігається при вегетоневрозах.

Причини виникнення хвороби

Спровокувати невроз вегетативний можуть багато чинників, що викликають дисбаланс у психологічному стані людини.

Спадкова схильність. Медиками встановлено, що вегетоневроз передається: діти успадковують темперамент своїх батьків, тому у дорослих з легковозбудливою нервовою системою, підвищеною нервозністю і ранимою, загостреним почуттям справедливості народжуються діти, схильні до розвитку ВН. Величезну роль в процесі формування здорової психіки грає загальна обстановка в сім’ї, методи виховання, які застосовуються до малюка.

Часто дисфункція проявляється в підлітковому віці, коли дитина вступає в конфлікт з навколишньою дійсністю.

Стресові ситуації, з якими людина не в змозі впоратися самостійно: загибель близької людини, втрата роботи і стабільного доходу, відсутність самореалізації. В результаті стресу організм хворого в посиленому режимі починає виробляти норадреналін і адреналін, що призводить до перебоїв у роботі вегетативної нервової системи. Це провокує дистонію і дисфункцію всього організму. Хворі стають дратівливими, запальними, напруженими і емоційно нестабільними.
Інший клімат може стати механізмом, який запустить вегетативні прояви неврозу. Згодом організм адаптується, і робота нервової системи нормалізується.
Неврологічні патології. Хвороба стає результатом постійних внутрішніх переживань людини. Зазнавши біль у серці, людина самостійно ставить собі діагноз, після чого починає переживати, що проблема буде ускладнюватися, і він не зможе одужати. Вся його життя починає крутитися навколо цієї думки, в результаті чого загострюється не тільки вегетативний синдром, а й розвивається невроз.
Гормональний дисбаланс. У підлітковому віці, коли починається активне статеве дозрівання, і робота організму перебудовується, вегетативна система дитини може не встигати підлаштовуватися під зміни, що відбуваються. Стрімке зростання, а також надбавка у вазі провокують збої у функціонуванні серцево-судинної системи. Наслідком цього стають перепади тиску, болі в грудях і непритомність. Загальне погіршення самопочуття може спостерігатися і у жінок, що знаходяться в клімактеричному періоді. Через знижений рівень гормонів представниці прекрасної статі відчувають сильні запаморочення, емоційні вибухи.
Порушене функціонування психіки. У багатьох випадках вегетоневроз стає результатом збою в роботі нервової системи, до якої призводять нервові розлади, неврастенія, панічні атаки, іпохондрія.
Виявлення причин ВН допоможе лікарю правильно і своєчасно діагностувати хворобу і призначити ефективне лікування.

Причини розвитку захворювання

У кожного пацієнта хвороба протікає по-різному. Симптоми вегетоневрозу у дорослих можуть то посилюватися, то повністю пропадати. Для пацієнтів дуже важливо перебувати в спокійній обстановці, яка не має на увазі розвиток тривожності, страхів або перевтоми. Основна причина розвитку вегетативного неврозу – це дисфункція у функціонуванні деяких відділів головного мозку, в результаті чого вегетативна нервова система відгукується з якимись порушеннями.

Причинами дисфункції можуть стати:

травми і удари голови;
пережитий інсульт;
порушення мозкового кровообігу;
шейний остеохондроз;
деякі психіатричні патології, при яких характерна зміна біохімії мозку.

Ознаки

Клінічна картина вегетативного неврозу представлена широким розмаїттям різних симптомів і синдромів. Крім характерних для цієї недуги розладів сечостатевої, серцево-судинної і травної систем, дуже часто у пацієнтів спостерігається так званий вазомоторний синдром, для якого характерні часті головні болі, скачки тиску, а в ряді випадків до подібної симптоматики додаються ще суглобові і м’язові болі.

Іншим характерним ознакою вегетоневрозу є астенічний синдром, який характеризується постійною і безпричинною слабкістю, яка відчувається навіть після повноцінного нічного сну. Швидка втомлюваність, порушення уваги, дратівливість, різкі перепади настрою, підвищена чутливість до яскравого світла і гучних звуків – всі ці симптоми явно вказують на астенію.

До інших синдромів, які є типовими ознаками вегетоневрозу, прийнято відносити:

Трофічний синдром. Характеризується атрофією різних груп м’язів, появою трофічних виразок і ерозивних вогнищ, погіршенням стану волосся і нігтів;
Шкірно-вегетативний синдром. Підвищена секреція сальних і потових залоз, надмірна сухість, пігментація та інші зміни шкіри;
Вісцеральний синдром. При цьому розладі, часто супроводжуючому вегетоневроз, у хворих можуть відзначатися порушення стільця, періодичний недолік кисню, порушення відтоку жовчі і інші симптоми;
Вегетативно-алергічний синдром. Супроводжується появою всіляких алергічних реакцій у вигляді шкірних висипань різного характеру, нежитю, кон’юнктивіту і т.д.;
Іпохондричний синдром. Надмірна заклопотаність власним здоров’ям, постійні підозри на наявність серйозного або навіть смертельного захворювання, що виникають при найменшому нездужанні;
Фобічний синдром. Невротичні фобії і страхи, які не мають під собою ніяких підстав, також є найбільш частим супутником вегетоневрозу. Варто зазначити, що самі пацієнти зазвичай прекрасно розуміють безпідставність власних страхів, але, тим не менш, не можуть позбутися від них.

Серед симптомів, що вказують на порушення діяльності серцево-судинної системи при вегетоневрозі, часто виявляється порушення ритму серця у хворого, кардіалгія тощо. При цьому патологічні стани не виникають внаслідок реальних серцевих захворювань, тому лікування відповідними медикаментами не потрібне. Болі, що виникають при вегетативній кардіалгії, називають помилковими. Дуже часто вони супроводжуються прискореним серцебиттям і почуттям завмирання серця, що дуже тривожить хворих.

Як правило, у людини з вегетоневрозом поєднується відразу кілька з вищеописаних синдромів. Щоб поставити правильний діагноз і виключити наявність органічних захворювань, необхідна комплексна діагностика. Тільки після повноцінного обстеження може бути призначена адекватна і ефективна терапія.

Відео

Що таке вегетативна дисфункція і чому існує безліч варіацій розвитку і лікування вегетативного неврозу, розкажуть лікарі. З цього відео ви більш детально дізнаєтеся, в чому полягають складності діагностування, чому необхідно проходити комплексне обстеження у різних фахівців, і які методи лікування можуть бути використані:

Клінічна картина

Залежно від того, які функції нервової системи постраждали, виділяють кілька груп симптомів. Лікарі об’єднують вегетативні порушення при неврозах в певні синдроми:

Вегетативно-шкірний. У цьому випадку шкіра стає дуже чутливою, набуває мармурового або синюшного відтінку. При цьому епітелій може бути занадто вологим або навпаки сухим. Нерідко у людей виникає відчуття свербіння.
Вегетативно-алергічний. При його розвитку з’являється безліч алергічних реакцій. У людини може спостерігатися висип, набряк Квінке, алергічний риніт або харчові реакції.
Вегетативно-вісцеральний. Для цього стану характерні порушення стільця, функціонування сечового міхура, відтоку жовчі. Нерідко у людей порушуються обмінні процеси. Також даний синдром може супроводжуватися порушенням ковтання і появою неправдивих симптомів стенокардії.
Вегетативно-трофічний. У цьому випадку на тілі людини з’являються ерозії і трофічні виразки. Також відбувається порушення живлення нігтів, м’язів і волосся. Нерідко розвивається атрофія м’язової тканини.
Вазомоторний. Для нього характерні коливання тиску, запаморочення, головний біль, нудота. Також можуть відчуватися больові відчуття в шлунку, м’язах, суглобах.

Синдроми, характерні при вегетативному неврозі

Болі психосоматичного характеру можуть турбувати пацієнта при будь-якому типі вегетативного неврозу. Для цього захворювання також характерне виникнення додаткових синдромів:

Вазомоторний синдром характеризується частими головними болями, наявністю мігрені з аурою, нападами нудоти на тлі спалахів головного болю. Пацієнта можуть мучити суглобові болі, при цьому результати досліджень часто не показують наявність якоїсь певної патології. Також для цього синдрому характерні болі в епігастральній ділянці, порушення травлення, проблеми зі стільцем. Біохімічний аналіз крові у відносній нормі, а УЗД і МРТ внутрішніх органів також не свідчать про наявність якихось серйозних хронічних патологій.
Вегетативно-шкірний синдром при вегетоневрозі проявляється наступним чином: атопічний дерматит, екзема, кропив’янка, сухість і свербіж шкірного покриву. Як правило, стан загострюється у тих випадках, коли пацієнт потрапляє в стресову ситуацію або з тих чи інших причин змушений нервувати, надмірно переживати про щось.
Вегетативно-вісцеральний синдром, який проявляється станом задухи, нестачі повітря. У такі моменти людині здається, що він задихається. Можуть з’явитися раптові напади стенокардії, аритмії, паралельно може з’являтися сильний свербіж шкіри, в результаті якого пацієнт може розчісувати шкіру до крові.

Вегетативний невроз: симптоми, які проявляються найчастіше

У більшості пацієнтів хвороба проявляється абсолютно різними симптомами і навіть цілими їх групами. В кожному окремому випадку лікар повинен досконально вивчити всі синдроми, що виникають в процесі розвитку захворювання, визначити реальний стан фізичного і психічного стану людини і тільки після цього починати курс лікування. Всі синдроми умовно поділені на групи, кожна з яких має свої симптоми:

Вегетативно-шкірний синдром. Це надто суха або надмірно волога шкіра у пацієнта, що характеризується свербінням шкірного покриву.
Вегетативно-трофічний синдром. Іноді він проявляється в появі трофічних виразок, які найчастіше виникають на попереку або кінцівках. Іноді це може бути у вигляді атрофії м’язів або в порушенні харчування тканин.
Вегетосудинний синдром. Проявляється у зниженні або підвищенні артеріального тиску, які відбуваються по кілька разів на добу. У пацієнта можуть виникати сильні і тривалі головні болі, часто без видимої причини, аритмія і тахікардія. Деякі хворі скаржаться на раптові напади нудоти і запаморочення.
Вегетативно-алергічний синдром. При цьому синдромі у людини спостерігаються еритемні висипання на шкірі, алергічний риніт, хронічний нежить і навіть носові кровотечі. Часто виникають харчові алергії на різні продукти, які раніше нормально сприймалися організмом.
Вегетативно-вісцеральний синдром. При ньому часто виникає відчуття нестачі повітря, задишка і порушення ковтання. Часто хворі скаржаться на болі в районі серця, діарею, запор, велика кількість слини, що виділяється.
Іпохондричний синдром. Виявляється у постійних підозрах пацієнта про наявність різних, часто невиліковних, хвороб. Хворий надмірно стурбований своїм здоров’ям і відчуває сильні хвилювання навіть при невеликому нездужанні.
Фобічний синдром. Дуже часто йде в комплексі з іншими синдромами. Виражений у страхах і фобіях невротичного характеру, які виникають без підстав. Складність його полягає в тому, що хворий розуміє, що відчуває страх без належних на те підстав, але сам позбутися його не може.

У пацієнтів, які страждають таким захворюванням, найчастіше проявляються не один синдром, а відразу кілька. Тому комплексна діагностика необхідна, щоб виключити дійсні органічні ураження органів і систем. Це потрібно, оскільки болі, що виникають в області серця, наприклад, які викликані судинним неврозом, не вимагають медикаментозного лікування. Такі болі ще називають помилковими. Часто вони супроводжуються відчуттям завмирання серця або прискореним серцебиттям. Пацієнти дуже тривожаться щодо таких симптомів і, відповідно, підозрюють у себе наявність серйозного захворювання серця.

Методи лікування вегетативного неврозу

Багато людей, відчувши себе погано, займаються самолікуванням, що лише посилює прояви вегетоневрозу. Хвороба прогресує. Якщо вчасно не звернутися за медичною допомогою та не розпочати лікування, важка форма вегетоневрозу може призвести до більш серйозних психосоматичних проявів, що призводять до втрати соціальних навичок.

Терапія при вегетоневрозі включає в себе наступні напрямки:

Врегулювання режиму дня.
Нормалізація сну.
Відпочинок від роботи.
Відмова від активних фізичних навантажень.
Установка режиму харчування.
Лікувальний масаж.
Фізіотерапія.
Лікування медикаментами.
Психотерапія.
Засоби народної медицини.

Сеанси психотерапії

Важливо точно встановити, чи спровокована хвороба психологічними травмами і розладами, інакше медикаментозне лікування може виявитися безсилим, вегетоневроз постійно буде нагадувати про себе. У багатьох випадках людина може навіть не підозрювати, що в глибокому дитинстві пережила травматичні події, які навіть через багато років підсвідомо її турбують. Перебуваючи в постійному конфлікті з навколишнім світом і самим собою, людина переживає тривалу депресію, що порушує нормальну роботу нервової системи.

Одним з дієвих методів лікування в такому випадку стануть сеанси психотерапії. Це можуть бути як індивідуальні зустрічі з психотерапевтом, так і групові заняття, під час яких за допомогою різних методик (гіпнозу, самоаналізу) будуть виявлені і усунені застарілі спогади. Для набуття спокою і душевної рівноваги рекомендується використовувати різні медитативні техніки, аутотренінг, що допомагає хворому по-новому сприймати дійсність, стати більш впевненим і цілеспрямованим.

Обов’язкова психологічна допомога потрібна маленьким пацієнтам, хвороба яких спровокована нестабільною ситуацією в родині. У цьому випадку психотерапевт працює не тільки з дитиною, але й з його батьками.

Як лікувати вегетоневроз

Вегетоневроз виліковний. Лікування, що призначається при даному захворюванні, націлене на регулювання і нормалізацію роботи вегетативної нервової системи. Велике значення має вибір правильного режиму дня і відпочинку. Важливі часті прогулянки на свіжому повітрі, повноцінний сон, виключення стресів. Швидкому одужанню сприяє санаторно-курортне лікування.

При вегетоневрозі необхідна щоденна лікувальна фізкультура. Помірна фізична активність добре позначається на діяльності вегетативної нервової системи, підвищує її здатність нормально функціонувати.

Пріоритетний напрямок лікування вегетативної дистонії – психотерапія. Сеанси заспокоюють хворого, допомагають йому позбутися психоемоційного напруження. Психотерапевт визначає фактори, які посилюють симптоматику, і розробляє схему їх усунення.

Медикаментозна терапія при вегетоневрозі включає прийом препаратів, що поліпшують сон, заспокійливих і болезаспокійливих засобів, а також ліків, що сприяють регуляції роботи нервової системи. Дозування визначається в індивідуальному порядку.

Лікування вегетоневроза травами

Згідно з відгуками, лікування вегетоневроза за допомогою трав дозволяє домагатися непоганих результатів. З ефективних засобів:

Настій квіток і плодів глоду. Змішати в рівних пропорціях квітки і плоди. 3 ст.л. отриманої суміші залити 2 склянками окропу. Настоювати 2 години. Приймати по склянці 3 рази на день.
Кореневища елеутерококу на спирту. 50 г кореневищ залити 0,5 л спирту. Настоювати 2 тижні. Приймати за півгодини до їди по 30 крапель. Лікувальний курс – 1 місяць.
Настоянка з коріння женьшеню. Свіжі корені женьшеню промити, просушити, подрібнити. 100 г коренів залити літром горілки. Наполягати 3 тижні, час від часу збовтуючи. Профільтрувати. Приймати по 20 крапель 3 рази на день за півгодини до їди. Тривалість курсу – 1 місяць. Після 10-денної перерви повторити.

Основні симптоми вегетоневроза

Неврологія виділяє два типи вегетоневроза:

Гіпертонічний тип розвивається через посиленого впливу симпатичної нервової системи на організм людини. Симптоми вегетоневроза даного типу: аритмія, прискорене серцебиття, стенокардія, біль в області серця. Під час нападу пацієнта часто охоплює страх, задуха. Пацієнти часто вважають, що це панічна атака, проте механізми виникнення даного стану дещо інші, хоча і дуже схожі за симптомами.
Вегетоневроз гіпотонічного типу розвивається через порушення в функціонуванні парасимпатичної нервової системи. Пацієнти скаржаться на хронічну втому, високу стомлюваність при виконанні розумової і фізичної роботи, часті запаморочення і непритомність, знижену температуру тіла.

Симптоми вегетосудинного неврозу

Захворювання не має специфічної симптоматики. Симптоми носять періодичний характер і мають однакові прояви з іншими патологіями серцево-судинної системи. Для постановки точного діагнозу і виявлення причин вегетосудинного неврозу необхідно пройти комплексне обстеження організму. Основні прояви недуги:

коливання низького і високого артеріального тиску;
аритмія і болі в області грудей;
мігрені, спазми головного мозку;
підвищена пітливість;
запаморочення;
відчуття нестачі повітря;
слабкість і безсоння;
панічні атаки;
похолодання кінцівок, тремтіння рук;
сухість слизових оболонок;
дисбаланс гормональної системи;
емоційна нестабільність.

Особливості діагностики

Як правило, спочатку проводиться дослідження органічних патологій. І якщо вони повністю виключаються, то лікар призначає подальше дослідження для визначення конкретного типу вегетативного неврозу.

Зазвичай найбільша увага приділяється шкірним і іншим рефлексам, а також вивчається повністю ступінь збудливості нервової системи. Симптоми – основні орієнтири, на які необхідно покладатися, коли призначається лікування.

Лікування проводиться подвійне. З одного боку, необхідно повністю відновити роботу нервової системи. З іншого – зняти симптоми захворювання, якщо вони проявилися в порушенні діяльності певних органів. У будь-якому випадку тільки фахівець може призначити максимально ефективне лікування неврозу.

Що стосується лікування окремих органів, то лікар повинен виписати рецепт, за яким слід приймати певні аптечні препарати. Іноді можуть призначатися уколи. Лікар обов’язково повинен врахувати, що призначені ліки не повинні викликати підвищену збудливість.

Діагностика захворювання проводиться на підставі наявної клінічної картини тільки після виключення органічних патологій. Завдання фахівця полягає в максимально точному визначенні того органу або системи організму, які страждають найбільше.

Для підтвердження характеру вегетоневроза виконується дослідження конкретних соматичних і шкірних рефлексів. При цьому у хворих досить часто спостерігається так звана вегетативна асиметрія.

Для оцінки ступеня збудливості симпатичної нервової системи проводиться дослідження дермографізму.

Можливі причини

Виникненню вегетосудинної дистонії сприяє постійний стрес. Нервові зриви, повсякденні турботи і погане харчування – головні причини, що викликають загострення.

Провокаторами також стають різні травми та інфекції, які впливають на психофізичний стан людини. До найбільш поширених причин, що викликають загострення вегетосудинної дистонії, відносять:

травматизацію шийного відділу хребта;
протрузії міжхребцевих дисків;
збільшення щитовидної залози;
гастрити і ентероколіти;
алергію в запущеній стадії;
гіпертонію;
стрес і перевтома;
травми голови.

Причинами прояву вегетосудинного неврозу можуть бути різні фактори:

психічні травми;
виснаження організму, нестача вітамінів;
генетична схильність;
перевантаження при розумовій діяльності;
алкогольна, наркотична залежність;
зловживання кофеїном;
різке зниження імунітету через інфекційне захворювання.

Причинами появи неврозу при вегетосудинній дистонії можуть стати різні психоемоційні потрясіння, більшість яких сталося в дитинстві. Якщо дитина часто піддається стресу через сварки в родині, його ображають однолітки, нервова система може не витримати навантаження і дати збій, що приводить до дисфункції ЦНС.

У дорослому віці частою причиною розвитку неврозу при вегетосудинній дистонії стає:

смерть когось із близьких;
нереалізованість у фінансовому плані – якщо людина не здатна досягти успіху в роботі, він стає похмурим, впадає в депресію;
соціопатія – неможливість перебувати в натовпі, боязнь спілкування призводить до постійного нервового виснаження;
поганий відпочинок або його відсутність;
вагітність і пологи – молоді мами дуже схильні до стресів, після пологів може розвинутися синдром гіперопіки, що призводить до постійного остраху за життя дитини.

Лікування та рекомендації

Для точного діагнозу необхідно проконсультуватися з невропатологом.