Як спілкуватися з людьми?

Вологі долоні, холодок у животі, заїкання, сплутана мова, бажання сховатися в куточку – якщо вам знайоме хоча б одне з цих відчуттів, то, швидше за все, у вас є проблеми в спілкуванні з незнайомими людьми. Але існує кілька ефективних способів подолання страху комунікації, про які йдеться в цій статті.

Що дає спілкування з людьми?

Навички спілкування з людьми потрібні нам щодня. Деякі вважають, що ефективне спілкування – це щось із арсеналу бізнес-психології, а людям, яким не потрібно вести ділові переговори, вчитися спілкуватися не до чого. І це велика помилка, яка може дорого обійтися.

Спілкування з людьми – важлива частина нашого життя. Завдяки вмінню чітко висловлювати свої думки та слухати ми можемо не тільки досягти кар’єрних успіхів, але й завести друзів, налагодити відносини з сім’єю та близькими. Психологи знають, що більшість конфліктів у парі й навіть розлучень викликані не непереборними протиріччями, а банальним невмінням домовлятися. А скільки людей страждає від самотності лише тому, що соромиться заговорити з симпатичним незнайомцем! Словом, вміння спілкуватися потрібне кожному. Це – ключ до успіху в усіх сферах життя. Авраам Лінкольн, Джон Кеннеді, Мартін Лютер Кінг, Рональд Рейган, Уїнстон Черчілль і Жак Ширак навряд чи досягли б вершин політичного Олімпу, якби не були настільки блискучими ораторами. Стів Джобс відомий своїми промовами не менше, ніж інноваційними комп’ютерними розробками. Легендарні красуні минулих століть на парадних портретах зовсім не вражають зовнішніми даними – однак сучасники в мемуарах вихваляють їх не стільки за красу, скільки за вміння вести бесіду.

Слід зазначити, що «спілкуватися» і «говорити» – це не одне і те ж. Спілкування – це складний процес, який складається як з вербальної комунікації (того, що ми говоримо), так і невербальної (того, як ми це робимо). І другий вид комунікації набагато важливіший – найбільший вплив на співрозмовника виробляє не сенс наших слів, а звук і тембр голосу, поза та жести. І, нарешті, найголовніше – це наші думки і почуття, які знаходяться в нашій підсвідомості. Це страх відкинення, відмови, гнів на кривдників тощо. Саме вони впливають на реакцію наших співрозмовників і визначають наш рівень вміння спілкуватися.

Зміст

Ми бачимо, що процес спілкування згортається дуже сильно. Люди все менше розмовляють один з одним. Якщо раніше дивувалися ситуації, коли в кафе сиділа молода пара, і обоє втупилися в телефони (це було як символ нової епохи), то зараз це вже настільки часто, що нікого не дивує. Тобто, люди поступово розучуються спілкуватися. Але якщо для всіх цю тенденцію не зупинити, то для людей, які мають голову на плечах, можна їй запобігти. Саме з цього і обрали таку тему вебінару. Якщо людина неправильно мислить, то вона не може і правильно говорити. Сьогодні розлогі обговорення не вписуються в темп часу і мислення майбутнього. Тому, щоб добре говорити, потрібно добре думати.

Чому ми боїмося бути почутими?

Що заважає нам говорити? Сором’язливість, страх сказати дурницю або бути неправильно зрозумілим, боязнь висловлювати свою думку, низька самооцінка і навіть проблеми з дикцією – в основі всіх цих проблем лежить психологія. Нерідко їх коріння сягає в далеке минуле – в дитинство чи юність. Ставши дорослими, ми забуваємо ті неприємні моменти, які заронили в нас насіння невпевненості, проте вони продовжують впливати на нашу поведінку. Роздратоване «Не кажи дурниць!» від батьків, болісні виступи біля дошки в класі, глузування однолітків – все це в дорослому житті обертається серйозними комунікаційними труднощами.

Щоб виявити і усунути причину труднощів у спілкуванні, необхідна робота з психологом. Але перший і найголовніший крок – визнання того, що проблема існує, і бажання вирішити цю проблему.

Корисна порада

Якщо ви боїтеся говорити з людьми, почніть з телефонних розмов. Наприклад, замість того, щоб зайти на сайт салону краси та дізнатися все про ціни або послуги, зателефонуйте туди і з’ясуйте все, ставлячи питання адміністратору. Складіть список питань, не соромтеся випитувати подробиці та уточнювати.

Від чого залежить якість спілкування

Якість спілкування з іншими залежить від наступних умінь:

• слухання, слухання і мікрослухання;
• встановлення довірчої дистанції;
• уточнення картини світу;
• знаходження спільних інтересів;
• розповіді про корисні випадки або про себе;
• повідомлення про емоційно запам’ятовувані події;
• використання іронії та гумору;
• підтримання правильного інформаційного темпу;
• уміння недоговорювати;
• зберігати обличчя співрозмовника;
• упаковувати розмову та її результати.

Є такі види мистецтва, де, якщо навички немає, нічого не вийде (наприклад, фізична боротьба). Радісний момент полягає в тому, що в мистецтві спілкування, навіть якщо ці навички не знайдені, сам момент, коли людина згадає, що «треба робити так», вже допоможе.

Психологія спілкування з людьми

Психологія спілкування з людьми будується на декількох правилах, які найбільш чітко і ясно сформулював знаменитий психолог і письменник Дейл Карнегі. Він випустив свої найбільш відомі книги в 1930-40-х роках, але з тих пір у людській поведінці нічого не змінилося, і ці правила як і раніше актуальні.

Правило № 1. Щиро цікавтеся іншими.

Всі ми вважаємо себе унікальними і хочемо бути цікавими оточуючим. Згадайте свій досвід спілкування – ми завжди охочіше розмовляємо не з тими, хто говорить розумні речі, а з тими, хто дає нам зрозуміти, що ми самі цікаві.

Правило № 2. Посміхайтеся.

Під час психологічних досліджень було доведено, що усміхнені люди здаються нам в цілому більш привабливими. Ми схильні приписувати їм кращі людські якості. Посмішка показує співрозмовникові, що спілкування з ним – це радість і задоволення.

Правило № 3. Пам’ятайте, що власне ім’я – найприємніше слово для будь-якої людини.

Називаючи людину по імені, ми робимо йому найпростіший і природний комплімент. Ім’я для нас виражає індивідуальність. Саме тому багато людей так дратуються, коли хтось перекручує їх ім’я або вживає форму, яка їм не до душі – наприклад, «Маня» замість «Марія». Вживаючи в бесіді ім’я людини, ви, як ніби говорите йому: «Ви дивовижна людина і яскрава особистість».

Правило № 4. Умійте слухати.

Сумно, але мало хто вміє дійсно слухати співрозмовника – найчастіше, особливо в запалі суперечки, ми просто чекаємо своєї черги висловитися, не вникаючи в те, що нам намагаються донести. А адже демонстрація уваги – потужний інструмент впливу. Слухайте людину, задавайте йому додаткові питання і не приховуйте своїх емоцій, якщо почуєте щось нове або дивовижне. А якщо ви запам’ятаєте висловлювання, які самому співрозмовнику здалися вдалими, і ненароком вплетете їх в наступній розмові, він буде просто покірний.

Правило № 5. Говоріть про те, що цікавить вашого співрозмовника.

У кожного є свій «коник». Якщо ви намацаєте ту тему, яка хвилює вашого співрозмовника, ви розташуєте його до себе. Це стосується і ділового спілкування, і звичайних приятельських розмов. Навіть якщо тема здається вам не особливо важливою, не зачиняйтеся – спробуйте вслухатися і з’ясувати щось цінне для себе. Не дарма ж китайські мудреці говорили, що вчитися можна і у першого зустрічного.

Правило № 6. Щиро демонструйте співрозмовнику його значимість.

Ключове слово тут – «щиро». Можливо, це найскладніша частина психології спілкування. Люди відчувають фальш, і навіть ті, хто любить лестощі у всіх формах, почують недобре, якщо ваш захват буде награним. Шукайте в кожному те, що дійсно здається вам гідним захоплення, і чесно хваліть ці риси характеру.

Що головне в спілкуванні

1. Головне в спілкуванні – менше говорити, більше слухати. В цьому нічого нового немає. Ще в давнину говорили – тримай вуха відкритими, а рот закритим.
2. Щоб розмова була цікавою, дуже важливо черпати інформацію для розмови з самого співрозмовника. Розмова, де один розповідає, що він знає, а потім інший розповідає, що він знає (такі монологи чергуються) – це не справжня розмова. Справжня розмова виникає, коли нова підтема виникає з того, що відповів співрозмовник. Тоді розмова має необмежену їжу для самого себе. І тут відіграє велику роль мікрослухання, про яке пізніше буде мова.
3. Важливо бути не замкнутим, але й не нав’язливим. Дуже правильно, коли розмовляєш не довше ніж хоче співрозмовник. Потрібно трохи менше говорити, ніж він хоче від тебе почути. Крім того, будь-яка розмова або зближує, або віддаляє дистанцію між людьми. Вона коливається в межах розмови. І дуже важливо не зменшувати дистанцію, коли співрозмовник цього не хоче. Інакше кажучи, співрозмовник повинен трохи більше хотіти з тобою розмовляти, ніж ти з ним. Це правильна позиція. Звичайно, якщо зустрінуться два майстри, то неможливо, щоб такий зазор був, тільки в цьому випадку буде розмова зовсім на рівних.
4. Хто говорить – продавець, слухає – покупець. Як відбувається діалог? Продавець щось продає (щось говорить). Чи означає це, що покупець купив те, що він сказав? Не означає. Він цей товар повертає в руках і може поставити на місце. Ніби як і чув, але не взяв до уваги. Може поставити запитання, розпитувати, а потім товар не купити. Це завжди велике розчарування для продавця – коли він пояснював, розповідав, доводив, а його товар так і не купили. Але це означає, що продавець, коли продавав товар – він не відчував покупця. Не відчував, що той вже прийняв внутрішнє рішення – не купувати – і потрібні титанічні зусилля, щоб він купив. Як в ринковій економіці покупець трохи вище за рангом ніж продавець, так і при спілкуванні, слухає трохи вище за рангом, ніж говорить. Буває і навпаки, але в загальному ситуація саме така. Наприклад, є типова картина, коли літній чоловік говорить з дівчиною (або в кафе сидить, або де-то по вулиці йдуть) і він говорить, говорить – видно, що він продає товар. І його трошки шкода, так як видно, що дівчина дивиться з відчуженим виглядом куди-то, начебто й слухає, але ясно, що товар не дуже купує. Ось така сцена, вона завжди ріже око, тому що людина намагається, але він не розуміє іншу людину.

Як навчитися спілкуватися з людьми? Осягаємо мистецтво ефективного спілкування

Добре тим, хто з дитинства не має проблем з комунікацією. Психологія визнає, що правильне спілкування з людьми – це справжній дар. Не всім він дано з народження. Мистецтву ефективного діалогу присвячено багато книг, лекцій і подкастів.

Соціофобія

Насамперед потрібно позбутися від підступного стану – соціофобії. Це головний ворог будь-яких комунікацій. При наявності неприязні до соціуму, страху бесід ні про яке розслабленому комфортному діалозі не може бути мови.
Боротьба з цим станом може зажадати втручання фахівця, не завжди від соціофобії легко позбутися.

Причини боязні спілкування з людьми і методи їх усунення

Деякі люди вважають за краще уникати зайвих розмов, особливо з малознайомими людьми. Вони виглядають похмурими, мовчазними, навіть озлобленими. Насправді, основних причин боязні взаємодії з суспільством не так багато:

• низька самооцінка, невпевненість у собі: у зовнішньому вигляді, правильності переконань, мовної грамотності;
• негативний досвід у минулому: некоректне поводження батьків, педагогів, невдалі публічні виступи;
• відсутність досвіду в принципі: довге життя на самоті, вимушене «ув’язнення» в чотирьох стінах.

Психологія підказує, як навчитися спілкуватися з людьми: потрібно пропрацювати причини страху, а потім позбутися від них.

1. Усвідомлення проблеми, прийняття. Рішучість в її усуненні.
2. Регулярна робота з подолання бар’єрів: читання книг, виконання вправ. Можна вдатися до допомоги фахівця. Людям, які відчувають труднощі в мовному взаємодії, для початку можна звернутися за консультацією онлайн. Такий спосіб пропонує психолог-гипнолог Микита Валерійович Батурин.
3. Регулярно практикувати бесіди з людьми: спочатку в найближчому оточенні, потім серед приятелів, а після – на аудиторії. Головне, робити все поетапно, не поспішати, відчувати впевненість у своїх діях.

5 книг, які допоможуть прокачати навички спілкування

Ось кращі варіанти:

1. «Майстерність спілкування. Як знайти спільну мову з ким завгодно» (Пол МакГі).
2. «Як розмовляти з ким завгодно» (Марк Роудз).
3. «Я чую вас наскрізь. Ефективна техніка переговорів» (Марк Гоулстон).
4. «Секрети спілкування. Магія слів» (Джеймс Борг).
5. «Як завойовувати друзів і впливати на людей» (Дейл Карнегі).

Мистецтво ефективного спілкування

Спілкування з людьми – це мистецтво. Щоб оволодіти ним, необхідно знати багато тонкощів і володіти особливими навичками, багато з яких, здавалося б, не мають відношення до комунікації. Однак саме їх наявність робить людей блискучими ораторами і цікавими співрозмовниками. Що допоможе нам «прокачати» свої комунікативні здібності?

Спостережливість

Шерлоку Холмсу досить було одного погляду на людину, щоб дізнатися про нього всю таємницю. Спостережливість потрібна не тільки сищикам. Відзначаючи особливості поведінки, зовнішності, міміки співрозмовника, ми можемо зробити висновки про те, що це за людина і в якому стилі з ним найкраще спілкуватися. Крім того, спостережливість тісно пов’язана з пам’яттю – ще одним важливим якістю хорошого співрозмовника.

Пам’ять

Чим більше інформації про людину ми запам’ятаємо, тим успішнішим буде наше спілкування з ним. Якщо ви будете пам’ятати все, що співрозмовник вам розповів, ви зможете продемонструвати свій інтерес до нього. Він буде щиро вдячний.

Широкий кругозір

«Ой, я в цьому нічого не розумію!» Після таких слів мало хто захоче продовжувати свій захоплюючий розповідь про футбол, здорове харчування або останні міжнародні новини. Не потрібно бути експертом широкого профілю, щоб мати уявлення про самі різні сторони життя. Цікаві співрозмовники не замикаються в своєму маленькому світі – вони цікавляться тим, що відбувається навколо і можуть підтримати розмову на будь-яку тему.

Чуйність

Уміння зчитувати емоції співрозмовника можна назвати чуйністю, хоча насправді це – один із наслідків спостережливості. Психолог Пол Екман, який консультував слідчих з ЦРУ і ФБР, досяг у цьому вмінні небувалих висот. Він виявив, як найменші скорочення лицьових м’язів можуть видавати наші справжні почуття і думки. Його книги здобули таку популярність, що на основі цих суто наукових праць був знятий популярний серіал про незалежного експерта, котрий уміє безпомилково визначати брехню. Оволодіти цим мистецтвом під силу кожному – для повсякденного життя досить навчитися бачити основні емоції і знати ази мови тіла.

Постійне тренування навичок спілкування

Дослідники з Оксфорда з’ясували, що в середньому кожна людина регулярно спілкується з 20 людьми – це друзі і приятелі, члени сім’ї, колеги і сусіди. Вчені на цьому не зупинилися – вони просканували мозок добровольців і з’ясували, що ті, чий коло спілкування ширше середнього, демонструють підвищену активність нейронів в зоні мозку, що відповідає за функції спілкування, а також кращий зв’язок між різними відділами мозку. Це не вроджена якість, а результат регулярного тренування комунікативних навичок. Чим більше людей, з якими ми говоримо, тим легше нам знаходити з ними спільну мову. Шукайте можливості поговорити з незнайомцями, з людьми з самих різних соціальних груп, з тими, чиї інтереси помітно відрізняються від ваших. Спілкування з незнайомими людьми зробить вас більш гнучким співрозмовником.

Технологія слухання

Технологія слухання – дійсно слухати і виглядати як людина, яка слухає іншого. Виглядати слухаюче не лише для того, хто говорить, але й для інших людей – інакше ти знижуєш ранг, імідж мовця. У цій технології потрібно пам’ятати про наступні правила.

1. При слуханні треба дивитися на мовця не менше 20% і не більше 80% часу. Чому такі відсотки? Ну, тут я вірю психологам. Ніби як вони робили дослідження і вивели наступні тези:
   • якщо мовець не цікавить слухача, то слухаючий дивиться на нього менше 20%;
   • якщо слухача цікавить тільки особистість мовця, але не зміст його промови, то слухаючий дивиться на нього більше 80%. Тому в цих рамках 20-80 і потрібно намагатися тримати свою увагу.
2. Треба думати над словами співрозмовника. Адже у нього нерівномірно інформація розташована – одні більш важливі речі, інші менш важливі. Тому якщо зрозуміло, що для мовця певна теза – це щось серйозне, то потрібно дійсно задуматися над цією думкою. І має бути видно, що ти дійсно задумався – це повага до співрозмовника. Коли людина не замислюється – це справляє погане враження. Ось я раніше, коли починав консультувати, часто відповідав відразу ж на питання. Мене запитають щось – я відразу відповідаю. А потім зрозумів, що це неправильно. У якому сенсі неправильно? По-перше, треба подумати – раптом щось краще придумаю. Але не тільки в цьому справа. А якщо я подумав, то людина розуміє, що я справді задумався над тим, що він сказав, а не те, що я з кишені готових рецептів витягнув. Тому важливо замислюватися над словами співрозмовника. Іноді, навіть якщо обидва помовчать, то це зовсім не погано для розмови.
3. Треба підтримувати мовця своєю мімікою. Це дуже важливо. Ось я нерідко давав інтерв’ю і запам’ятав одну журналістку. Вона відрізнялася від інших журналістів тим, що взагалі не перебивала, коли я говорю. Лише мімікою – підтримувала, дивувалася, перепитувала. Такий діалог, коли один говорить, а інший мімікою підтримує – я вважаю, що це високий клас журналістики.
4. Не треба перебивати мовця, поки не виникає пауза.
5. Треба заохочувати подальше говоріння зацікавленим очікуванням. Наприклад, людина зробила паузу, а ти відчуваєш, що їй є ще що сказати – не поспішай говорити, витримай цю паузу. Це все потрібно робити, щоб бути хорошим слухачем. А чому так важливо бути хорошим слухачем? Справа в тому, що хороший слухач зустрічається набагато рідше, ніж хороший мовец. Хороший слухач – це той, кому говорить цікаво. Хороший слухач розмови будь-якого неговоруна і з будь-якого витягне цікаві розповіді, тому що він черпає з самого розмови їжу. Це більш високе мистецтво – добре слухати.

Чому потрібно покращувати комунікативні навички

Перш, ніж задатися питанням, як навчитися спілкуватися з людьми, потрібно забезпечити себе мотивацією.

Людина, ясно усвідомлює необхідність змін, буде старанно працювати над поліпшенням своїх комунікативних навичок.

Зрозумійте, завдяки розвитку спілкування можливо стати ким завгодно – душею компанії, майстерним оратором або людиною, яка вміє переконувати всіх і в усьому.

Хіба Авраам Лінкольн, Мартін Лютер, Уїнстон Черчилль і Рональд Рейган стали б видатними політиками, якби не вміли переконливо говорити?

Правильні способи спілкування потрібні не лише в політиці, а й в будь-якій сфері життя. Хороший менеджер, будучи красномовним, з легкістю переконає клієнтів підписати вигідний контракт.

Продавець за допомогою ефективного діалогу з покупцем легко підвищить суму середнього чека. Любов не завжди починається з першого погляду; іноді вона приходить після першого цікавого розмови.

Тому в особистому житті секрети спілкування будуть особливо корисні.

Вони допоможуть завоювати прихильність вподобаної людини і звернути на себе увагу. Уміння спілкуватися корисно і багатогранно; його значення важко переоцінити.

Технологія слухання

1. Потрібно чути все, що говориться. Мається на увазі просто фізично чути. Для цього треба, перш за все, не відволікатися. Відволікається в основному людина на якісь зорові спокуси і на свої думки. При чому відволікається на свої думки по-різному. Іноді просто тому, що нудно говорить людина, і не хочеться втрачати час даремно. А буває навпаки – він каже щось таке важливе, що у тебе відразу своя думка народжується, ти хочеш далі думати про неї і відволікаєшся, не чуєш, що далі людина сказала. В цьому випадку тому, хто говорить, важливо це відчути і дати людині паузу, щоб обдумати деякі слова.
2. Потрібно розуміти сказане. Не тільки розчути в тому плані, що ти можеш повторити сказане, але й розуміти говорене. А це вже складніше – треба напружуватися, іноді перепитати. Треба упакувати все сказане у себе в голові. Коли ти слухаєш, тут повинен паралельно ще й процес запам’ятовування бути. Нормальна людина запам’ятовує добре суть говоримого, якщо зміг його упакувати в голові – компактно, стисло, найголовніше, і це все одночасно слухаючи. Тому в паузах потрібно компактно переказувати почуте, а іноді навіть спеціально зупиняти мовця, переказати суть сказаного і отримати підтвердження, що ти все зрозумів правильно.

Секрети цікавого спілкування

Стати цікавим співрозмовником, якого із задоволенням слухають і правильно розуміють оточуючі – мрія багатьох. Але хтось лише мріє, поки інші діють.

Почніть з читання гарної навчальної літератури. Експерти своєї справи допоможуть вам зрозуміти, як спілкуватися з людьми.

Хорошим прикладом буде «Сила чарівності. Як завойовувати серця і добиватися успіху» від Брайана Трейсі і Рона Ардена. Книга вчить привітності і доброзичливості в спілкуванні.

Тут немає глибоких рад або складних технік, над якими доведеться довго працювати. Трейсі і Арден лише дохідливо пояснюють цінність позитивного настрою під час розмови.

Книга «Психологія впливу» Роберта Чалдіни видавалася в Америці 5 разів. Один цей факт говорить про її цінність і практичну користь.

Увага в ній приділена не діловому, а особистому спілкуванню, але поради та рекомендації стосуються всіх сфер життя.

Щоб стати по-справжньому хорошим співрозмовником, знадобляться деякі вправи. Спробуйте розповідати щось самому собі перед дзеркалом, влаштуйте діалог з самим собою.

Можна записати свою розповідь на диктофон, а потім прослухати запис. Такі маніпуляції допоможуть помітити недоліки своєї мови, вказавши на місця, що потребують додаткового опрацювання.

Слухати – не менш важливо, ніж говорити. Якщо ви не будете уважні до співрозмовника, його відповіді стануть поверхневими і безініціативними.

Нікому не подобається спілкування з людьми, які абсолютно не слухають співрозмовника. Це правило діє беззастережно, така наша психологія.

Не забувайте блищати дотепністю! Жарти, іронія, своєчасне використання цитат – ось явні ознаки цікавого співрозмовника.

Спілкування з людьми вимагає різноманітних сюрпризів; не бійтеся дивувати, але також не забувайте дотримуватися меж допустимого.

В умінні спілкуватися необхідні помірність і інтуїтивне розуміння доречності будь-якої фрази. Якщо ви будете весь час жартувати або іронізувати над оточуючими, то розташованих до вас співрозмовників незабаром не залишиться.

Кепкувати над собою – непоганий хід, але й у самоіронії важливе почуття міри. Інакше ризикуєте перетворитися в блазня.

Кожен день ті, кого оточуючі вважають не товариськими або звуть занудою, насправді дуже хочуть бути почутими і зрозумілими.

Сором’язливість проявляється по-різному. Одні люди не можуть видавити з себе ні слова, інші, навпаки, кажуть все підряд, аби ніхто не розкрив їх страх і хвилювання.

Ефективне спілкування – це розкутість і свобода вираження думок. Зізнатися у своєму збентеженні не соромно; напевно співрозмовник поставить до цього з розумінням.

Чесність набагато важливіша за утаювання і спроби зобразити награну впевненість. Краще просто сказати «я соромлюся», ніж тремтіти і викликати до себе жалість через невпевненість у спілкуванні.

Боротьба з самим собою не легка. Поставивши собі за мету і пропрацювавши стратегію, можна стати асом у питанні, як спілкуватися з людьми.

Суперечка ні в якому разі не повинен виливатися в сварку. Ви розглядаєте різні точки зору, а не прагнете принизити опонента. Не міняйте мету вашої бесіди.

Уміння спілкуватися має на увазі, що і ви, і ваш співрозмовник будете задоволені розмовою. Якщо ви вловили ознаки нетерпіння, роздратування або нудьги у людини, з якою розмовляєте, постарайтеся змінити тему або закінчити розмову.

Як спілкуватися з людьми, щоб не нудити і не дратувати їх, а навпаки викликати симпатію і розуміння? Зберіться з силами, проаналізуйте себе і свої недоліки, розробіть стратегію розвитку навичок спілкування.

Ніхто не наділений вродженим умінням ефективно спілкуватися; набагато частіше репутація хорошого співрозмовника стає результатом наполегливого і копіткого самовдосконалення.

Якщо успіх не прийде з першої спроби, нехай це вас не лякає, а надихає на подальші позитивні зміни.

Незабаром ви обов’язково помітите позитивні зміни у ставленні навколишніх до вас і всьому, що ви говорите.

Технологія мікрослишання

Технологія мікрослишання — це означає, що потрібно звертати увагу на заминки, паузи, зміни голосу, зітхання, застереження, зміни міміки, пози і часом робити акценти на таких деталях.

1. Іноді потрібно питати про виявлені акценти. Наприклад, «А що ви так пожвавилися, коли це розповідаєте?» Це має двояку користь. По-перше, людина розуміє, що її уважно слухали. По-друге, це може підштовхнути її до нового розповіді — дуже цікавого, а іноді і важливого, про те, що вона не наважувалася вам сказати.
2. Спостерігати зміну невербальної поведінки — не тільки міміки, а й пози. Інтерпретувати це потрібно для себе, а іноді і вголос. Тобто потрібно повідомляти про свої почуття стосовно поведінки співрозмовника.
3. Робити припущення про недосказане. «Напевно, це тому?» Тобі легше буде запам’ятати, якщо ти висловив версію, а вона виявилася не такою.
4. Потрібно усвідомлювати, що зі сказаного має конфіденційний характер. Для себе ти знаєш, що краще, щоб залишилося в таємниці. А ось що є конфіденційним для співрозмовника? Іноді краще навіть запитати про це прямо.
5. Важливо переконатися, що твій переказ кращий за оповідання співрозмовника і сподобався йому. Коли він після переказу каже: «Ну так, в загальному, так», потрібно зупинити його після цих слів. Уміння переказувати особливо важливе для тих, хто займається управлінським консультуванням. Людина не може бути консультантом, якщо вона не може переказати оповідання про події або проблеми краще, ніж їй розповіли. Вона може не так докладно розповісти, але в її оповіданні має бути чіткіше видно головне.

Спасибі за те, що дочитали статтю до кінця!

Запрошуємо вас на 5-денний безкоштовний онлайн-курс «Чоловік: Чесна інструкція із застосування. Без драм і маніпуляцій».

Безкоштовний онлайн-курс

“Чоловік: чесна інструкція із застосування”

• Як перезавантажити незрозумілі відносини?
• Як залучати гідних чоловіків і зробити правильний вибір?
• Як створювати по-справжньому щасливі відносини? 1 + 1 = 11

Встановлення довірчої дистанції

1. Потрібно встановлювати довірчу дистанцію. Для цього потрібно правильно будувати рольові співвідношення. Кожен з нас виконує багато ролей по відношенню до інших. Ти можеш бути і сусідом, і другом, і гравцем у боулінг, і кредитором. І для встановлення довірчої дистанції потрібно вибирати ті ролі, де у вас з людиною дистанція найбільш близька для розмови. І з неї вже можна легше діяти. Крім того, буває багато ролей у самій розмові — хто говорить, хто слухає, хто має сумніви, хто доводить тощо. І потрібно в розмові рухатися так, щоб дистанція ставала все ближчою і комфортною для обох сторін.
2. Часто повторюйте ім’я співрозмовника, але не перестарайтеся.
3. Вміти недоговорювати. Якщо ми добре тримаємо дистанцію і чогось недоговорюємо, це мотивує співрозмовника задавати питання і зменшити дистанцію.
4. Найпростіший прийом зближення дистанції — розмови про дитинство. Свої випадки розповідайте, чужі розпитуйте. Чому дитинство зближує? Тому, що люди трохи побоюються один одного, навіть близькі люди — це нормально, завжди є страх зробити якусь помилку, десь зачепити, бути незрозумілим. Тому, якщо людину розпитувати про поточні події, вона не впевнена, що вчинила правильно, і несе відповідальність за свої слова і дії. А ось за своє дитинство вона не несе відповідальності, тому без остраху розповідає про нього. І це відсутність страху спілкування після розповіді про дитинство може зберегтися надалі.

Запишіться на курси акторської майстерності

Фахівець допоможе розпізнавати і висловлювати свої емоції, розповість про перевтілення і подоланні страху перед публічним виступом, поставить мову. Ця порада може бути особливо актуальною для дітей і підлітків.

А як ви самі справляєтеся з хвилюванням при спілкуванні? Розкажіть нам свої рецепти.

Розповіді про себе

Коли ми розповідаємо про себе, важливо зберігати баланс між розповідями про успіхи і невдачі. Коли людина розповідає тільки про успіхи, вона виглядає, як хвалько. Коли вона розповідає тільки про невдачі, вона виглядає, як невдаха. Не обов’язково 50/50, але якийсь баланс повинен бути. Особливо цінно, коли вона розповідає про якісь конфузи, які типові для багатьох людей. Так ви показуєте, які з них ви зробили висновки, і ці висновки можуть бути корисні для багатьох. Те ж саме, як керівнику, я раджу використовувати скоєні помилки як матеріал для навчання підлеглих. Також важливо в розмові повідомляти побічну корисну інформацію, яку людина може запам’ятати і яка знадобиться в житті. Це особливо важливо при продажах. Так, продавець може не продати товар, але він може розповісти якісь речі, які людина запам’ятає, перекаже іншим і буде корисним цією розповіддю для інших.

Технологія розпитування і допиту

1. Чим відрізняються розпитування і допит? Перша відмінність. Розпитування – це коли людина ставить такі питання виходячи з розказаного. При допитах задають питання, ніяк не пов’язані з попередніми відповідями. Друга відмінність. Допитує хоче, щоб йому розповіли все, але сам він не готовий нічого розповідати. Він своєю тональністю каже: «я тобі не буду говорити, чому я про це запитую». Тому потрібно уникати допитів, якщо немає для них приводу, і навіть з цікавості все-таки не допитувати, а розпитувати. Тобто повинна бути обґрунтована мотивація в питаннях, і питання повинні бути пов’язані з відповідями на інші питання.
2. Іноді потрібно вживати незакінчені питання, що дають право їх проігнорувати. Наприклад, коли ми не впевнені, наскільки тактовно буде запитати те чи інше, ми задаємо питання, як-то недомовлені, намічаючи питання, даючи право людині проігнорувати і піти далі.
3. Питання потрібно ставити з включеною інформацією. Тобто, крім питання, йде розповідь ще про якусь важливу інформацію, яка його уточнює.
4. Треба плавно переходити до більш ризикованих і конфіденційних питань. Якщо людина, яка відповідає на питання, не відчуває дискомфорту, ми можемо наблизитися набагато далі. Але важливо пам’ятати: якщо ми задали якісь ризикові питання і людина відповіла на них, то у нього може бути потреба пояснити, чому він відповів на ті питання, на які не потрібно було відповідати (або він не мав права відповідати). Тому дуже важливо дати йому можливість виправдатися в наших і своїх очах після таких відповідей.
5. Треба іноді задавати питання, що демонструють нашу некомпетентність. Такі питання підвищують статус мовця. Крім того, це корисно і для нас, і для того, хто говорить, приємно від того, що він зробив нас компетентнішими.
6. Іноді треба ставити питання, що допомагають тому, хто говорить, розповісти все в деталях. Часто людина збирається нам розповісти щось загальне, у нього немає плану розповідати в деталях, але якщо ми своїми питаннями покажемо, що у нас є час і інтерес почути деталі, то він буде радий їх розповісти.
7. Є два типи переказу. Перший – як поліцейський протокол. Тільки факти, без будь-якої лірики, без усіх «на мою думку», «мені здалося» і т.д. Другий – як художній твір. Це два різних типи переказу. В ідеалі треба володіти обома.
8. Коли ми розповідаємо про себе, важливо пам’ятати про висловлювання Оскара Уайльда – «Секрет бути нудним – розповісти про себе все».
9. Коли ви довго що-небудь розповідаєте, не треба питати співрозмовника «тобі цікаво те, що я розповідаю?». Хто ж скаже, що не цікаво? Таке питання має сенс на початку бесіди, але не в середині. Щоб реально дізнатися, що цікаво людині, оцініть його поведінку. Якщо він став менше дивитися на вас – значить, він втрачає інтерес до розповіді.
10. Важливо розуміти – все, що ви розповідаєте, може бути переказано третій особі, при чому ви не знаєте, кому саме. Або ж може бути використано проти вас цим же слухачем, коли ви з ним посваритеся. Це дуже важлива обставина. Не потрібно піддаватися чарівності моменту, щоб потім не пошкодувати.

Гумор і іронія

Потрібно по можливості використовувати іронію і гумор. Цьому треба вчитись, звичайно. Щоб навчитися жартувати, треба водити дружбу з жартівниками. Але є важливий принцип використання гумору – чоловіки часто сміються НАД кимось, а жінки РАЗОМ з кимось. Так ось, щоб гумор покращував відносини, треба сміятися разом з кимось, а не над кимось.

Гумор можна тестувати по нейтральним темам. Хороший спосіб гумору – злегка змінювати висловлювання людини в більш смішну сторону. Загалом, гумор треба вживати, але потрібно використовувати його обережно, так як це двосічна зброя.

Тепер, коли ми розмовляємо з людиною, дуже важливо дотримуватися інформаційного ритму. Справа в тому, що коли ми говоримо, то ми змінюємо картину світу людини. Якщо ми її не змінюємо, то йому нудно. Якщо, навпаки, змінюємо дуже інтенсивно – одне нове, відразу інше, третє – то він не встигає ці компоненти якось облаштувати у своїй основній картині світу, і йому також стає нудно. Тут треба знати міру. Треба, щоб картина світу змінювалася з таким ритмом – сказав щось нове, співрозмовник це обробив, і знову нове. При цьому треба пам’ятати, що коли ти говориш з великою кількістю людей, їм потрібно більше часу на обробку інформації, так як притупляється швидкість реакції людей у великій кількості.

Іноді треба вживати короткі репліки, замість довгої розповіді. Вони дають людині більше часу подумати. При розмові треба пам’ятати просту річ – не можна багато разів бути правим. Один розповідає, в якій він був країні, інший призводить країну покруче, один говорить, що він купив сумку за 500 гривень, інший відразу б’є це покупкою за 2000 гривень. Так от, не треба весь час перебивати іншого своєю перевагою – або в правоті, або в грошах, або в зв’язках, або ще в чомусь. Це дратує.

Також потрібно пам’ятати, що є інформаційна втома. Важливо робити перерви, кавові перерви, відпочивати або переходити на абстрактні теми.

Технологія і види недоговаріванія

1. Недоговаріваніє може бути як протест проти перебивання. Дуже хороший спосіб. Ви в компанії сидите, розмовляєте, ви що-небудь почали говорити і вас перебили. Ви починаєте своє – знову перебивають. В такому випадку самому не потрібно перебивати. Краще почекати, запитає хтось продовження ваших слів. Якщо ніхто не запитає, то значить, це всім не цікаво. Якщо хтось спитає – ви продовжите.
2. Недоговаріваніе також буває, коли і так все зрозуміло.
3. Недоговаріваніе, як тест на слухання – ви, не закінчивши один сюжет, переходите до іншого, щоб оцінити реакцію слухача.
4. Недоговаріваніе як тест на прийнятність теми.
5. Аксіоматичне недоговаріваніе – ви недоговорюєте і не робите жодних висновків, а висновок робить сам слухач.
6. Інтригуюче недоговаріваніе – не домовилися, щоб заінтригувати.

Закінчення розмови

По завершенню розмови його потрібно упакувати – переказати, про що ми говорили з людиною. Іноді приховати небезпечні місця – при переказі навмисно їх не згадати. Треба подумати, що може бути зрозуміле двояко і має сенс уточнити правильне формулювання. Також в фіналі потрібно зафіксувати приємність проведеної бесіди.

Відповіді на питання слухачів

Як вести конструктивний суперечку з людиною, яка не готова сприймати чужу точку зору і впадає в агресію, починає «нападати», переходить на особистості і маніпулює?

Потрібно постаратися знайти в його позиції найбільш слабке твердження і почати обговорювати саме це. Обговорювати не найголовніше, а якусь другорядну річ, що він сказав, і почати її заперечувати. Тому що якщо вона слабо захищена, ця другорядна річ, то далі йому буде складно йти проти всякої логіки, і почнеться конструктивна розмова. Або інший варіант – просто взяти, повторити його позицію і попросити підтвердження, що його позиція саме така, як ми озвучили, що на нього ніхто не чинив тиску, це його особистий вибір, і він готовий нести за нього відповідальність. Іноді люди бояться брати на себе відповідальність, і розмова може перейти в конструктивне русло.

Як грамотно вести діалог з людиною, яка чує тільки себе? Йому цікаво говорити і розповідати тільки про себе.

Ось і чудово. Говоріть про нього, підсуваючи своїми розпитуваннями ту тему, яка вам цікава. Крім того, якщо ви будете рухатися в цікаву для нього сторону, напевно вона виявиться цікавою і для вас теж.

Як коректно припинити розмову, яка нецікава?

Можна різними способами. Якщо це ділова розмова, яка нецікава, то можна сказати так: «Я повинен подумати над вашими словами. Ви так багато мені сказали важливих речей, що я повинен над ними подумати». І тим самим припинити розмову. В іншому випадку, якщо треба припинити світський розмову, можна сказати: «Секундочку, мені треба подзвонити», а після цього піти і не повернутися. Це найнадійніший спосіб. Загалом, щоб припинити розмову, потрібно фізично від него віддалитися під будь-яким приводом, більш-менш пристойним.

Прийоми і методи говорити без страху. Як своєчасно висловлювати свою точку зору?

Треба розділити страх і висловлювання. Тобто спочатку висловити якусь думку, а потім підтвердити, що це особисто твоя точка зору.

Як нейтралізувати свідомо агресивно налаштованого опонента?

Треба розповісти про його почуття. Він, напевно, говорить, чому він агресивно налаштований. Якщо не говорить, то варто запитати: «Що вас засмутило?» і співчутливо поставитися до тих обставин, які привели його до такої агресії. Обов’язково потрібно дати йому можливість показати причину його агресії.

Як донести інформацію в конфлікті, коли тебе не чують?

В такому випадку інформацію краще доносити в письмовому вигляді. Це найнадійніший спосіб. Тебе не чують, але ти можеш написати. Змусити вислухати до кінця — важко, але письмове повідомлення, як правило, читають до кінця. Ще один цікавий варіант – висловити інформацію іншій людині, яка знаходиться поруч під час діалогу.

Хтозна, наскільки ти цікавий іншим?

Ти швидко дізнаєшся, наскільки ти цікавий іншим, якщо не будеш з ними спілкуватися.

Як можна розвинути навички спілкування (або допомогти розвинути), якщо за характером, за психотипом, людина не товариська, інтроверт? Він може спілкуватися, але робить це з великим небажанням?

Кінь можна підвести до води, але пити не змусиш. А якщо самому потрібно навчитися спілкуватися, то варто просто спілкуватися. Наприклад, ідеш у магазин купити щось, постав перед собою завдання – поставити питання не тільки щодо товару, а й на які інші теми. Коли ти наберешся звички питати щось додатково та перебореш сором’язливість, то поступово у тебе з’явиться звичка це робити. Чому? Тому що люди з іншого боку теж хочуть поговорити, їм приємно, коли запитують, цікаво бути корисним клієнту, покупцеві.

Як керівнику бути цікавим співрозмовником для своїх підлеглих на корпоративних заходах, зустрічах?

В основному керівники йдуть по якому шляху, щоб бути цікавими? Вони розповідають те, чого інші не знають. Це стандартний керівник. Ось на корпоративі йому потрібно щось сказати, і він розповідає про фрагмент, про який раніше не говорив, і ті, хто присутні на зустрічі, отримують додаткову інформацію. Це примітивний спосіб. Менш примітивний – задавати питання. Такі питання, на які підлеглим цікаво відповідати. Тоді він буде цікавим співрозмовником. Цікавий співрозмовник – це той, хто слухає і задає цікаві питання.

Що робити, якщо діти або підлеглі на роботі не хочуть розвиватися? Які прийоми можна застосувати, щоб спонукати бути активними? Назвіть основні «приклади для наслідування».

Якщо людина не хоче розвиватися, найкраще – поставити перед ним завдання, яке для нього зараз важке, оскільки він не розвинувся, і спонукати його вирішувати її, допомагати йому, і він буде розвиватися. Дитину треба змусити, дорослого – спонукати. Люди не хочуть вчитися, тому що їхнє завдання не вимагає цих знань. Людина робить щось для чогось. Людина повинна розуміти, навіщо їй це потрібно. Не вірити, що «тобі це треба», а розуміти, що з цими навичками я можу впоратися із завданням, а без них – не справляюся. У людини повинна бути внутрішня потреба для конкретної справи, а не для розвитку в загальному. Це інша крайність, коли люди хочуть взагалі розвиватися. Ходять на всякі курси, але нічого не роблять в результаті. Людина, якщо розвинувся, може зробити те, чого не робив раніше.

Які книги про розвиток навичок спілкування повинен прочитати проактивна людина?