Дисгідроз кистей рук: лікування, фото і причини хвороби

Дисгідроз кистей – що це таке?

Дисгідроз (водяница) – дерматологічне захворювання, яке проявляється у вигляді бульбашок з рідиною, свербіння, вражає стопи, кисті, висипання бувають на пальцях, внутрішній поверхні стегна, на інших частинах тіла буває рідко. При патології відбувається закупорка сальних залоз, що і провокує появу неприємних симптомів.

Основні види дисгідрозу:

• істинний – хронічна форма захворювання, при якій число бульбашок у стадії ремісії і під час загострення практично однаково;
• дисгідротична екзема – розвивається на тлі сильного стресу, підвищеного потовиділення;
• сухий пластинчастий дисгідроз – для нього характерна відсутність бульбашок, шкіра стає сухою, лущиться, сходить цілими пластами.

Сухий пластинчастий дисгідроз характеризується лущенням і сухістю шкіри.

У дитини хвороба шкіри може розвинутися на тлі атопічного дерматиту, діатезу, патологія вражає дітей до трьох років, потім відступає, повторне прояв захворювання можливе після 20 років. У дорослих найчастіше патологію діагностують у віці 40-45 років.

Дисгідроз – хронічне захворювання, загострення відбувається навесні і восени.

Причини шкірного захворювання

Спровокувати розвиток дисгідрозу можуть різні причини, хвороба розвивається при закупорці потових залоз. Сукупність несприятливих факторів може призвести до виникнення і загострення патології.

Причини розвитку захворювання:

• збої в роботі травної та ендокринної системи;
• постійний вплив харчових алергенів, агресивних речовин, які містяться в засобах побутової хімії, косметичної продукції, лікарських препаратах;
• постійні стреси, перевтома;
• підвищене потовиділення;
• грибкові ураження шкірних покривів.

Підвищене потовиділення може стати причиною появи дисгідрозу.

Дисгідроз часто плутають зі звичайною алергією, але сезонні загострення свідчать про те, що захворювання має більш серйозний характер. Необхідно проконсультуватися з дерматологом, щоб виявити справжню причину висипань або підвищеної сухості шкіри.

Важливо! Дисгідроз передається у спадок, якщо один з батьків має в анамнезі це захворювання, то ризик розвитку патології у дитини збільшується на 20-30%.

Чи заразний дисгідроз кистей?

Дисгідроз являє собою захворювання неінфекційного походження, тому для оточуючих людей воно не небезпечне. Патологія розвивається на тлі ендокринних і імунологічних збоїв в організмі, тому не передається контактно-побутовим, повітряно-крапельним, статевим шляхом.

Симптоми дисгідротичної екземи

На початковій стадії розвитку захворювання підвищується температура на деяких ділянках долонь, з’являється відчуття поколювання, свербіж. Почервоніння відсутнє, у міру розвитку захворювання кінцівки починають набрякати.

Ознаки дисгідротичної екземи:

• на глибинних шарах шкіри починають формуватися везикули у вигляді дрібних бульбашок з прозорою серозною рідиною, розмір висипань не перевищує 5 мм, на дотик нагадують зернятка;
• на дозрівання везикул потрібно 18-21 день, в цей час з’являється сухість та лущення шкірних покривів, свербіж і печіння посилюється;
• у міру зростання бульбашки лопаються, шкіра починає сильно тріскатися, ороговілий шар злазить пластами, з’являється сильний біль.

Іноді везикули починають зливатися в великий міхур, який може лопнути – в відкриту рану потрапляє інфекція, починається нагноєння, ознаки захворювання на будь-якій стадії добре видно на фото.

Під час розвитку дисгідрозу на шкірі з’являються бульбашки.

Без належного лікування процес загоєння буде довгим, на тлі інфікування розвиваються флегмони, запалюються лімфатичні судини і вузли в пахвових западинах.

Лікування дисгідрозу кистей

Щоб усунути дисгідроз, необхідно виявити основну причину захворювання, усунути провокуючі фактори. В іншому випадку лікування буде малоефективним, хвороба перейде в хронічну стадію. При появі перших ознак необхідно проконсультуватися з дерматологом, ендокринологом, невропатологом, гастроентерологом.

У терапії використовують комплексний підхід, який включає лікарські препарати для зовнішнього та внутрішнього застосування, народні методи, спеціальну дієту – всі кошти підбираються в індивідуальному порядку. Добре допомагає і фізіотерапія – електрофорез, голкотерапія, лікування лазером, магнітотерапія, кріотерапія.

Медикаментозне лікування

Для лікування дисгідрозу використовують препарати, які допомагають усунути неприємні симптоми, зменшити запальні процеси, пом’якшити шкірні покрови.

Основні групи лікарських засобів:

• антигістамінні препарати – усувають свербіж, печіння, набряклість (Цетрин, Кларитин, Лоратадин);
• протизапальні засоби необхідні при інфікуванні відкритих ран, їх нагноєнні (Пипольфен, сульфат магнію);
• сорбенти для швидкого очищення організму – Поліфепан, Ентеросгель;
• діуретики для усунення набряклості (Фуросемід, Фонурит);
• глюкокортикостероїди при запущених формах захворювання (Белогент, Шерізолон).

Цетрин допомагає позбутися від сверблячки і печіння шкіри.

Додатково необхідно приймати вітамінно-мінеральні комплекси, засоби для зміцнення імунітету.

Точних специфічних методів діагностики дисгідрозу немає, діагноз встановлюють на підставі зовнішнього огляду, збору анамнезу, значення має періодичність появи висипань.

Таблетки і капсули

Лікарські засоби для прийому всередину усувають прояв дисгідрозу, допомагають нормалізувати загальний стан організму, їх використовують в якості підтримуючої терапії. Схему і тривалість лікування підбирає лікар.

Таблетовані препарати для лікування дисгідрозу:

• Беллоід – покращує сон, допомагає позбутися від дратівливості, бореться з вегето-судинною дистонією;
• Панангин – засіб містить магній і калій, сприяє зміцненню серцевого м’яза, покращує кровообіг;
• Кальцекс і інші препарати на основі кальцію;
• Фуросемід, Гіпотіазид – сечогінні препарати;
• Супрастин, Цетрин – антигістамінні засоби.

Якщо дисгідроз виник на тлі проблем з шлунково-кишковим трактом, захворювань печінки, холециститу, то призначають сульфат атропіну.

Препарат Панангин покращує кровообіг.

Препарати для місцевого застосування

Лікарські засоби зовнішнього застосування – одна з основних складових успішної терапії дисгідрозу. Вони допомагають усунути біль, зменшити свербіж.

Засоби місцевої дії:

• примочки з розчином Бурова, резорцин;
• Цинкова мазь – підсушує бульбашки;
• Фукорцин – протимікробне, підсушуюче засіб;
• Етакрідін – протимікробна мазь;
• Синтоміцинова і Тетрациклінова мазь, Левомеколь, для усунення нагноєння.

Місцеві засоби необхідно використовувати 2-3 рази на день до повного усунення неприємних симптомів.

Адвантан – препарат з групи глюкокортикостероїдів, випускають у формі звичайної і жирної мазі, крему, емульсії. Засіб добре зволожує шкіру, усуває свербіння і висипання, використовувати його потрібно раз на добу. Тривалість терапії для дорослих – 10-12 тижнів, для дітей старше чотирьох місяців – не більше 28 днів, емульсію слід застосовувати протягом 14 днів. Ліки не можна використовувати при дерматологічних проявах сифілісу і вірусних захворювань на ураженій ділянці, туберкульозі шкіри.

Мазь Адвантан зволожує шкіру і позбавляє від сверблячки.

Синафлан – недорогий гормональний препарат для боротьби зі сверблячкою, запальними процесами, випускають у вигляді мазі, гелю, крему, лініменту. Засіб потрібно наносити на чисту суху шкіру 1-2 рази на добу протягом 10 днів, для дітей тривалість терапії – 5 днів. Протипоказання – інфекційні ураження шкіри, відкриті рани, злоякісні пухлини, вагітність, лактація. Побічні реакції – алергія, порушення пігментації, рідко виникають захворювання травного тракту, спостерігається підвищення артеріального тиску.

Як лікувати хворобу народними засобами?

Нетрадиційні методи допомагають позбутися від болю, свербіння, запалення, зволожують шкіру, але основну причину хвороби з їх допомогою усунути неможливо, тому їх необхідно використовувати в сукупності з традиційними методами.

1. Содові ванночки – один з кращих засобів для лікування різних дерматологічних захворювань, має протисвербіжну та протизапальну дію. У 500 мл теплої води необхідно розчинити 35-40 г порошку, занурити долоні в ванночку, тримати до повного охолодження. Ретельно витерти, нанести лікувальну мазь.
2. Травні ванночки допомагають позбутися від основних проявів дисгидроза в домашніх умовах. Змішати в рівних частинах суцвіття ромашки, шавлія і низку, 30 г збору залити 1 л окропу, суміш довести на слабкому вогні до кипіння. Залишити в закритій ємності на півгодини, поцідити, додати 2 л теплої води. Тривалість процедури – 20-25 хвилин.
3. Ванночки з корою дуба швидко усувають запальні процеси – заварити 1 л окропу 30 г подрібненої сировини, томити на слабкому вогні чверть години. Настояти півгодини, процідити, тримати руки в теплому відварі 25-30 хвилин.

Содова ванночка – відмінний засіб для лікування дисгидроза вдома.

Дієта

Оскільки дисгідроз часто розвивається на тлі харчової алергії, необхідно виключити з раціону всі продукти-алергени.

Що не можна вживати при дисгидрозі:

• овочі і ягоди яскравого кольору;
• цитрусові плоди;
• екзотичні фрукти;
• солодощі з шоколадом, какао, кави;
• продукти бджільництва;
• рибу;
• горіхи;
• солодку випічку;
• манну кашу;
• яйця.

На час лікування необхідно відмовитися від шоколаду.

На час лікування слід відмовитися від смаженої, копченої, гострої, солоної їжі. Не можна пити газовані та алкогольні напої, пакетовані соки. Основу меню повинні складати продукти рослинного походження, кисломолочна продукція, каші, макаронні вироби з твердих сортів пшениці, обмежено можна вживати нежирне м’ясо.

Симптоми захворювання

Дисгідроз має наступні симптоми:

• поява бульбашок з рідиною на шкірі;
• набряклість шкіри;
• утворення тріщин;
• поява ерозій;
• сухість та лущення шкіри.

Спочатку розвитку патології пацієнти відзначають свербіж і печіння в області кистей і долонь, однак видимих ​​проявів захворювання немає. Через деякий час утворюються перші бульбашки висипу. При цьому бульбашки розташовані під шкірою, а не зовнішньо. Через глибоке розташування бульбашок згодом можлива поява тріщин і ерозій на їх місці, так як вони зливаються у великі острівці з рідиною, які можуть лопатися. На місці ерозій шкіра грубіє, можливе утворення тріщин.

Небезпека хвороби полягає у високому ризику приєднання інфекції після того, як бульбашки лопаються. Це може викликати нагноєння шкіри.

Важка форма захворювання супроводжується швидкою стомлюваністю і загальною слабкістю. Пацієнти відзначають зниження апетиту. При цьому лімфовузли збільшуються в розмірах, також можливе підвищення температури тіла і лихоманка.

Види дисгидроза: сухий пластинчастий, алергічний

Різновидом дисгидроза є сухий пластинчастий дисгідроз. Його відмінність полягає в тому, що під шкірою не розвиваються пухирці, наповнені рідиною, зате долоні і ступні хворого покриває лущиться шкіра, яка може віддалятися пластами.

ВАЖЛИВО: Лікування сухого пластинчастого дисгидроза має свої особливості і повинно проходити під наглядом дерматолога.

Алергічний дисгідроз виникає в результаті підвищення алергофона. Виявляється стандартним для дисгидроза чином: бульбашки виникають різко, «нападом». Вони сверблять і викликають дискомфорт. Часто починається після контакту шкіри рук з миючими та миючими засобами низької якості.

ВАЖЛИВО: Послабити симптоми алергічного дисгидроза допоможе прийом антигістамінних засобів.

Сухий пластинчастий дисгідроз рук

Можливі ускладнення

Відсутність адекватного медикаментозного лікування і спостереження у дитячого лікаря-дерматолога може послужити причиною до розвитку наступних ускладнень і негативних наслідків для організму дитини:

• виникнення гострого запального процесу, який почне охоплювати не тільки області кистей, а й інші ділянки епітелію верхніх кінцівок;
• приєднання бактеріальної, вірусної або грибкової інфекції, яка може потрапити у відкриті рани і дрібні тріщини, що утворилися після руйнування бульбашок з серозним ексудатом;
• ослаблення місцевого і загального імунітету;
• руйнування більш глибоких епітеліальних тканин, що призведе до появи шрамів і рубців;
• виникнення стану стресу або навіть психологічної травми, якщо дитина щодня буде бачити гострий запальний процес, що розвивається на поверхні його рук, супроводжуваний ранами та володарем.

Лікування дисгидроза кистей рук – це не складний терапевтичний процес, але він вимагає регулярного використання лікарських препаратів, а також ретельного догляду за ураженими ділянками шкірної поверхні.

Від батьків дитини потрібна негайна реакція відразу ж після виявлення перших симптомів хвороби. У такому випадку можна гарантувати, що вогнища запалення будуть куповані, дерматологічне захворювання не стане важким 1-2 стадії, а дитина не зіткнеться з важкими наслідками дисгидроза.

Медикаментозні методи

Як вже говорилося, лікування дисгидроза проводиться комплексно, тому включає препарати різної дії.

Щоб уникнути важкої форми дисгидроза при появі перших же ознак слід звернутися до дерматолога – тільки фахівець зможе визначити на основі візуального огляду та лабораторних аналізів, що це саме дисгідроз, і вибрати потрібну тактику лікування.

Самолікування на підставі інформації, яку почерпнув з Інтернету або розмов зі знайомими, може не тільки не дати результатів, але і ще більше погіршити становище та перевести захворювання в хронічну форму з регулярними загостреннями. Тому консультація лікаря і здача аналізів вкрай необхідні.

Використання лише одного препарату не допоможе позбутися від підшкірних бульбашок і супроводжуючого їх свербіння, а також наслідків їх появи – ранок і тріщин на шкірі, можливого проникнення в них інфекції.

Кожному пацієнту призначається індивідуальне лікування з урахуванням факторів, які в його конкретному випадку могли викликати загострення.

Ось тільки кілька прикладів:

• Призначення антигістамінних та седативних (заспокійливих) препаратів хоча і входить в комплексне лікування, але виробляється завжди з урахуванням стану здоров’я і нервової системи хворого. Іноді можуть знадобитися препарати для нормалізації сну.
• Кортикостероїди, як правило, призначаються в поєднанні з діуретиками (сечогінними засобами), яких існує велика кількість, причому вони поділяються на групи і володіють різним дією. Саме тому діуретик також повинен призначати лікар.
• Якщо хворий страждає підвищеною пітливістю або у нього виявлена ​​вегетосудинна дистонія, рекомендується скористатися розчином атропіну концентрацією від 0,1 до 0,25%. Курс становить 12 днів і починається з 4 крапель, до яких щодня додається по 1 краплі, потім доза відповідно зменшується.

Класифікація

Дісгідротична екзема

У медичній практиці відомо кілька видів дисгідрозу:

1. Істинний. Впливу піддаються еккрінові залози – основні потові залози людини. Характеризується підвищеною пітливістю. При цьому акросірінгіум (внутріепідермальні вивідні протоки) закупорюється, що призводить до утворення пухирів з серозним наповненням. Елементи висипу в основному локалізуються на долонях і за розміром не перевищують 0,5 см. Приблизно через тиждень вони починають ламатися і свербіти. Розчісувати уражені ділянки забороняється: можна занести інфекцію.
2. Симптоматичний. Може протікати без патологій потових залоз. Найчастіше є побічним симптомом при захворюваннях грибкової або алергічної природи, наприклад, токсикодермія, екзема, дерматит.
3. Дісгідротична екзема. Виникає в результаті стресової ситуації, хімічного впливу або інших зовнішніх подразників. На перших етапах кровоносні судини уражених ділянок переповнюються кров’ю, і утворюється набряк. Далі стають помітні прозорі бульбашки, що постійно збільшуються в кількості. Дана середа сприятлива для вторинних інфекцій: дуже часто на тлі дисгідротичної екземи розвивається запалення. Можливе збільшення лімфатичних вузлів, інтоксикація, больовий синдром і свербіж.
4. Сухий пластинчастий дисгідроз. Властиві попереднім видам висипи відсутні. На її місці виникають вогнища різноманітної форми: круглі або витягнуті. Больові відчуття практично не турбують.

Сухий пластинчастий дисгідроз

Загальні рекомендації по режиму і харчуванню

Хворий дисгідрозом обов’язково повинен висипатися. Тривалий сон приносить спокій нервовій системі, прискорює відновлення. Протягом дня намагатися не піддавати організм стресу, перевтомі і нервовим перенапругам.

Під час лікування важливо переглянути харчування хворого, не вживати в їжу продукти з серотоніном і тираміном. Дані хімічно активні сполуки діють збудливо і підвищують потовиділення. Найбільша кількість активних речовин знаходиться в молочній продукції, сирах, копчених виробах, шоколаді, бобових. Слід абсолютно виключити алкоголь. Дієтичне харчування при даному захворюванні забороняє вживання продукції з підсилювачами смаку і консервантами: нітритом натрію і глутаматом натрію. Дані харчові добавки включені в більшість копчених ковбас, м’ясних паштетів, напівфабрикатів, продукції швидкого приготування. Особливо багато добавок у складі різних томатних соусів і чіпсів. Від них страждає нервова система і може розвинутися клітинна гіпоксія.

Хворому потрібно дотримуватися суворої дієти на весь час терапії. Рекомендовано споживання легких вегетаріанських супів, сирних і картопляних запіканок, страв на пару, рисових і гречаних каш, а також кисломолочної продукції.

Народні засоби

Народні засоби підвищують ефективність медикаментозного лікування, знімають больові відчуття. Варто використовувати найбільш перевірені:

1. Усунути свербіж і печіння допоможе суміш: взяти 3 частини сметани, 3 частини борошна з вівса, перемішати. Цією сумішшю густо змастити уражені ділянки шкіри. Прикрити їх серветкою. Змивати не треба.
2. Для щоденного застосування готувати відвар: засипати 5 ст. л. подрібненої кори дуба в 1 літр води, прокип’ятити, настояти. Робити ванночки, примочки.

Найбільш відомі в терапії препарати

Варіанти мазей, що використовуються при лікуванні захворювання, дуже різноманітні, однак, до вибору препарату слід підійти відповідально: дисгідроз може протікати по-різному і ліки, що підходить до однієї форми перебігу хвороби, буде протипоказано при іншій.

Найбільш часто застосовуються, в даному випадку, кошти:

1. Левомеколева мазь: пригнічує запальні явища в шкірних покривах, має в складі сильний антибіотик, який створює потужний бар’єр на шляху інфекції.
2. Тетрациклінова: рекомендована до застосування, при виникненні вторинної інфекції, в разі наявності глибоких ран, сильного свербіння.
3. Аміклон: протигрибковий препарат, використовується при мікозах дерми.
4. Цинкова: пригнічує діяльність хвороботворних бактерій у клітинах шкіри, має підсушуючу, дезинфікуючу дію.

Діагностика

Дисгідроз кистей рук і стоп необхідно диференціювати від грибкового захворювання, тому для уточнення діагнозу лікар проводить наступне:

• ретельний фізикальний огляд пацієнта зі збором особистого анамнезу, характеру поточної клінічної картини;
• біохімічний аналіз крові;
• бактеріологічний аналіз зіскрібка з шкірного покриву;
• тест на алергічну реакцію.

На підставі отриманих результатів дослідження лікар може точно визначити характер перебігу патологічного процесу, а також призначити ефективне лікування.

Дисгідроз кистей рук фото

Дисгідроз кистей рук виникає несподівано і приводить в подив: чому пальці або долоні вкрилися бульбашками? Людина починає перебирати останні події і згадувати, що він їв, де був і що робив. Дисгідроз на руках – діагноз лікаря. Що це за хвороба? Чим вона викликана і як її лікувати? Про це далі в статті.

Дісгідротична екзема кистей рук

У розвитку цього різновиду дисгідрозу мають значення всі перераховані причини, до яких можна додати тривале вплив на шкіру:

• виробничі шкідливі речовини;
• сонячна радіація;
• місцеве переохолодження;
• травматизація.

Діагноз дисгідротичної екземи лікарі ставлять, якщо хвороба не завершується одноразовим висипанням бульбашок, а кількість їх збільшується при нервових навантаженнях, приєднується інфекція. Загальний стан хворого погіршується, з’являються:

• слабкість;
• лихоманка;
• головний біль;
• хворобливість шкіри долонь, пальців, по ходу лімфатичних судин.

Клінічні прояви екземи можуть бути більш яскравими, ніж справжній дисгідроз:

• Бульбашки з рідиною мають великі розміри, зливаються і розкриваються з утворенням мокрої ерозії.
• Шкіра рук набрякла, є зміна її забарвлення.
• Бульбашки можуть з’являтися не тільки на долонній, а й на тильній поверхні кистей.

Застосування лікувальної терапії

Лікування дисгідрозу необхідно починати при появі перших симптомів.

Сучасна медицина для лікування дисгідрозу шкіри застосовує різні методики лікувальної терапії. Головне правило лікування – комплексність. Не можна займатися порятунком тільки від зовнішніх симптомів. Необхідний ряд заходів для зміцнення імунної системи всього організму.

Перед тим як почати лікування дисгідрозу на руках, необхідно визначити причину виникнення дисгідрозу. Якщо їй послужили стрес і нервове напруження, призначається курс седативних препаратів (пустирник, валеріана, гліцин, глід). Якщо причина криється в алергічній реакції на якісь продукти, крім їх вилучення з раціону, призначається курс антигістамінних препаратів. Сюди можна віднести супрастин, цетиризин, зиртек. Якщо при діагностиці виявлено причини з шлунково-кишковим трактом, призначається курс лікування для вирішення гастроентерологічних проблем. Коли мова йде про зашлакованість кишечника, призначаються препарати-сорбенти – активоване вугілля, полісорб, смекта.

Основним методом лікування є медикаментозна терапія. Вона спрямована на усунення симптоматичних проявів захворювання і запобігання або лікування бактеріальної інфекції. В якості додаткових методів може застосовуватися лікування рецептами народної медицини і фізіопроцедури.

Поряд з медикаментозним лікуванням вогнищ запалення проводяться заходи по зміцненню імунітету, а також нормалізація психоневрологічного стану.

Вибір лікарської форми для усунення зовнішніх симптомів вибирають, виходячи з переважаючого ураження шкіри.

При мокрій стадії захворювання необхідно першочергове застосування лікарських ванночок або вологих пов’язок.

Досить складно може проявлятися та піддаватися терапії дисгідроз стоп. Лікування ускладнене регулярним носінням взуття і, як наслідок, пітливістю ніг. Ванночки для зняття запалення при дисгідрозі шкірних покривів можна готувати на основі лікарських препаратів та лікарських рослин. До перших відносяться розчин Бурова, розчин амідопірину. З лікарських рослин можна використовувати чистотіл, низку, ромашку. Відвари готуються з сухої сировини. Заварювати кожну траву необхідно, дотримуючись певної інструкції і, що важливо, дозування.

Деякі лікарські трави, наприклад, чистотіл, є отруйними. Добре себе зарекомендувала при лікуванні уражених ділянок шкіри кора дуба. Її відвар утворює поверх ран захисний антибактеріальний шар. Також добре знімає біль і запалення відвар з листя евкаліпта. Якщо немає можливості проводити терапію в формі лікувальних ванн, можна замінити їх примочками з відварами лікарських трав.

Лікування дисгідрозу кистей рук

Мазь виступає як основний лікарський препарат. За допомогою місцевої терапії лікарськими мазями знімають свербіж, запалення, виявляється протизапальний та антибактеріальний ефект, а також якнайшвидше загоєння ран і тріщин на шкірі.

Вилікувати захворювання допомагають такі препарати, як цинкова мазь, сірчано-дегтярна мазь (придбати можна у ветеринарній аптеці), мазь календули. Вони мають антисептичні та ранозагоювальні властивості. У випадках інфікування ранок на шкірі призначаються бактерицидні мазі – тетрациклінова, синтоміцинова, левомеколь. Хорошим регенеруючим властивістю володіє мазь метилурацил.

Великий дискомфорт як у фізичному, так і в моральному плані, доставляє дисгідроз кистей. Лікування у важких випадках ураження шкіри передбачає призначення гормональних мазей на основі кортикостероїдів.

Самолікування гормональними мазями може призвести до звикання та збільшує ймовірність рецидиву захворювання. Призначення і скасування лікування виробляє тільки лікар!

Разом з медикаментозними способами лікування застосовуються методи фізіотерапевтичного лікування. Сюди можна віднести такі процедури, як:

• Озонотерапія (дарсонвалізація);
• Лікування ультрафіолетом;
• Лікування струмом;
• Лікування лазером.

Призначення на фізіотерапевтичні процедури робить лікар-фізіотерапевт.

Особливості дисгідрозу у дітей

Виникненню дисгідрозу можуть бути піддані як дорослі, так і діти.

Дитячий дисгідроз, як правило, буває ускладнений приєднаної бактеріальною інфекцією. Діти не можуть контролювати свербіж, тому розчісують ранки. Перед початком лікування в першу чергу з’ясовуються причини виникнення захворювання.

У дітей дисгідроз стоп і кистей виникає у випадках сильного зниження імунного захисту організму або гострої алергічної реакції. Процедури по загоєнню і загальному зміцненню організму дозволять уникнути рецидивів захворювання в майбутньому.

Найчастіше явище дитячого дисгідрозу в підлітковому періоді безпосередньо взаємопов’язане з сильними емоційними стресами. У таких випадках терапія буде заснована на прийомі седативних препаратів.

Поява симптомів дисгідрозу у дітей, що знаходяться на грудному вигодовуванні, безпосередньо залежить від вживаних його мамою продуктів. Важливим буде перегляд раціону.

Як правильно наносити мазь?

Перед нанесенням мазі ділянку шкіри необхідно очистити. Потім невелику кількість мазі нанести на всю уражену поверхню. Розподілити круговими рухами. Застосовувати два рази на добу. Тривалість застосування залежить від ступеня тяжкості, варто проконсультуватися з лікарем.

Дієта при лікуванні недуги

Без зміни раціону сподіватися на успіх лікування марно. У багатьох хворих саме харчові продукти провокують алергічні реакції і роздратування шкірних покривів.

Виключіть:

• цитрусові;
• горіхи;
• полуницю;
• малину;
• мед;
• яйця;
• рибу;
• помідори;
• незбиране молоко;
• копченості;
• солодощі;
• шоколад;
• дині;
• прянощі.

Корисні страви і продукти:

• кефір;
• йогурт;
• нежирний сир;
• відварна яловичина;
• варені, запечені овочі;
• обов’язково вживайте огірки;
• каші (крім манної);
• хліб з борошна грубого помелу;
• нежирні супи на овочевому бульйоні;
• сухе печиво;
• несолодкі компоти, морси;
• зелений чай.

Основний упор – на кисломолочні страви. Їжа повинна бути легкою для шлунка, калорійність – нижче середньої. Обмежте кількість здоби та макаронів.

Важливо! Під час терапії заборонено вживання алкоголю.

Причини

Дисгідроз кистей рук у дорослих і дітей проявляється на тлі розвитку патологій в наступних органах і системах:

• ендокринної;
• травної;
• нервової.

Сучасна медицина знайшла зв’язок між розвитком шкірної патології і схильністю хворих до алергій. Саме тому такій категорії пацієнтів необхідно проходити комплексне обстеження не тільки у дерматологів, а й у інших вузькопрофільних фахівців.

Спровокувати дисгідроз на пальцях рук можуть такі чинники:

• перенесені стреси;
• вживання в їжу страв або окремих продуктів, здатних викликати в організмі алергічні реакції;
• сильна перевтома;
• зловживання алкогольними напоями;
• використання неякісних косметичних засобів;
• систематичний або разовий контакт з побутовою хімією.

На думку більшості фахівців, більш схильні до цієї шкірної патології люди, у яких спостерігається схильність до підвищеного потовиділення. Згідно з даними статистики, яку ведуть багато медичних установ з різних країн світу, найчастіше діагностується ця недуга у пацієнтів, вік яких коливається в діапазоні 12-40 років. При цьому страждають від шкірної патології однаково часто як чоловіки, так і жінки.

Клінічна картина захворювання

Початкова стадія захворювання може характеризуватися появою приємного тепла і легкого поколювання в місцях майбутнього освіти рідинних бульбашок. Протягом деякого часу відбувається поява везикул. Виникає нестерпний зуд, а шкіра з часом набуває сухість і жовтуватий колір. «Дозрівання» невеликих везикул може тягнутися протягом декількох тижнів.

В результаті застосування лікарської терапії захворювання відступає. Але шкіра на ураженій ділянці стає дуже грубою, сухою, з’являються тріщини. Прояв дисгідрозу на пальцях рук або ніг призводить до виникнення довгозаживаючих тріщин навколо нігтьової пластини. Протягом певного часу шкірний покрив на уражених ділянках повністю відновлюється.

Дисгідроз шкіри – хронічне захворювання, яке проявляється сезонно (в основному весна-осінь), може приймати стадію загострення і стадію ремісії.

При виникненні перших ознак початка дерматологічного захворювання слід негайно звернутися до лікаря. Самолікування може призвести до серйозних наслідків. Для з’ясування причин і лікування дисгідрозу шкіри необхідно проконсультуватися у дерматолога, невролога, гастроентеролога та ендокринолога. Своєчасне виключення дратівної агента дозволить скоротити терміни лікування, перехід хвороби в хронічну форму і ймовірність рецидиву захворювання.

Причини появи хвороби

До сих пір дослідники не визначили точні фактори, що провокують розвиток дисгидроза на кистях рук. До найбільш вірогідних причин появи шкірного висипу відносяться:

1. Вегето-судинна дистонія. Зниження температури кінцівок з одночасним підвищеним потовиділенням є основними симптомами дерматиту екзематозного виду. Це пов’язано з порушеннями в роботі вегетативної нервової системи, а саме внутрішньої регуляції.
2. Часті стресові ситуації і нервові потрясіння, які є частими причинами пітливості. В результаті страху або хвилювання збільшується виділення адреналіну і норадреналіну – головних нейромедіаторів, що підсилюють секрецію потових залоз.
3. Ендокринні порушення. До органів ендокринної системи відносять гіпофіз, епіфіз, гіпоталамус, наднирники, щитовидну залозу та інші. Вони нормалізують роботу імунітету, а також необхідні для стабільного кислотно-лужного стану. Патології, пов’язані з цими органами, призводять до водно-сольового дисбалансу і скупчення рідини в епітелії.
4. Аутоімунні реакції, при яких тканини власного організму сприймаються як чужорідні. Наприклад, підвищене потовиділення, що приводить до дисгідрозу, спостерігається при базедовій хворобі.
5. Спадкова схильність.
6. Функціональні розлади шлунково-кишкового тракту і органів травлення.
7. Алергія.

У більшості випадків дисгідроз на кистях вважається хворобою алергічного типу, викликаною впливом зовнішнього подразника. Найчастіше виникає спільно з іншими ураженнями шкіри: гнійні запалення (піодермія), алергічний висип, грибкові інфекції. Багато дослідників доводять, що закупорка потових залоз не має ніякого відношення до причин появи цієї недуги.

Також можна виділити кілька факторів, які впливають на розвиток дисгидроза, але в дуже рідкісних випадках:

• фізичне та розумове перевтома;
• отруєння побутовою хімією;
• використання дешевої або неякісної косметичної продукції;
• порушення метаболізму.

Дисгідроз у дітей: особливості діагностики та лікування

Симптоми захворювання у хворої дитини будуть ті ж, однак ймовірність можливих ускладнень в цьому випадку набагато вища. Адже діти, в процесі гри, здатні нашкодити собі.

Граючи в піску або в землі, не дотримуючись правил гігієни, вживаючи в їжу багато солодощів, дитина може забруднити тріщини на долонях і спровокувати виникнення вогнища зараження.

У період загострення дорослим слід уважно контролювати, чи немає сильних расчесів, чи не занесена інфекція в ранки.

У дитячій терапії застосовують ліки з седативним, антигістамінним впливом на організм. Не містять гормонів препарати, сорбуючі токсини, також широко використовуються лікарями.

Якщо хворий немовля – годувальниці буде прописана сувора дієта. Немовлятам-искусственникам знизять кількість прикорму. Регулярна дефекація – важливий процес і повинна відбуватися систематично. Обов’язково також видалити від дитини передбачувані алергени.

Зовнішні ознаки

Захворювання може протікати в двох формах – гострої та хронічної з періодичним загостренням. На самому початку хворий відчуває почуття легкого свербіння, поколювання, деякі ділянки шкіри (місце майбутніх везикул) стають теплішими, проте ніякого почервоніння не спостерігається. Потім під шаром шкіри утворюються невеликі (з пшоняне зерно) бульбашки, які мають щільну структуру і заповнені рідиною.

У міру розвитку хвороби пухирці видозмінюються, утворюючи злиті вогнища, починають лопатися. На поверхні долонь з’являються тріщинки, верхній шар шкіри піддається ерозії, з нього «сходить шкіра». Весь процес відбувається в супроводі досить болючих відчуттів, які шкодять загальному самопочуттю хворого і його настрою.

При інфікуванні виявлених бульбашок і тріщин може виникнути ускладнення: місцеве нагноєння, збільшення лімфовузлів під пахвами (лімфангіт). Можуть сформуватися флегмони (підшкірні гнійники). При несвоєчасному та неякісному лікуванні захворювання може перейти в наступну стадію – дісгідротичну екзему. Для цієї форми характерно погіршення загального самопочуття зі слабкістю, головним болем, відсутністю апетиту, збільшенням регіональних лімфовузлів, підвищенням температури.

Зовнішні ознаки дисгидроза у дітей практично не мають відмінностей від симптоматики дорослої людини. Однак у них висока ймовірність розчесати і занести інфекцію в ранки на руках. Батьки повинні уважно стежити за чистотою рук дитини.

Небезпека цього стану вимагає при лікуванні пацієнта обов’язкового контролю дерматолога, який має можливість вчасно скоригувати лікувальні заходи.

Профілактика дисгидроза у дитини

Дисгідроз кистей рук, лікування якого можна уникнути, легко попередити за допомогою регулярного виконання заходів профілактики.

Полягають вони в наступних діях:

• кожен день купати дитину в теплій воді з косметичними засобами для догляду за чутливою дитячою шкірою;
• стежити за якістю раціону харчування малюка, щоб в ньому було достатнє кількість кисломолочних продуктів, овочів, свіжих фруктів, білків (не допускати вживання їжі, яка провокує алергічну реакцію);
• при появі на тілі дитини вогнищ хронічної інфекції, расчесів, відразу ж звертатися до лікаря-дерматолога або вживати інших заходів щодо усунення запального процесу;
• не допускати, щоб дитина гралася у відкритому грунті, а якщо це сталося, то відразу ж вимити його руки з милом.

Епітеліальні тканини дітей віком до 5 років відрізняються підвищеною чутливістю до зовнішніх подразників. Тому навіть мило з хімічними добавками може спровокувати гостру алергічну реакцію, яка згодом може перейти в ускладнену форму дисгидроза кистей рук.

Список мазей для лікування дисгидроза кистей і стоп

Мазі при лікуванні дисгидроза усувають симптоми, завдяки терапевтичній дії. Нижче наведено перелік ефективних препаратів, які найчастіше використовують для лікування цієї недуги.

Левомеколь

Діюча речовина хлорамфенікол. Антибіотик, що відноситься до групи комбінованих протимікробних засобів. Виявляє протизапальну і протибактеріальну дію, посилює механізми регенерації в пошкодженій тканині.

Застосовується цей препарат при гнійно-некротичних процесах на ділянках шкіри з порушенням цілісності покриву.

Терапевтичний ефект:

• Медикамент за рахунок зниження вироблення запальних медіаторів зменшує свербіж, набряк.
• Хлорамфенікол має бактеріостатичну дію на хвороботворні організми, тобто зупиняє їх зростання і розмноження в області поразки.
• Стимуляція загоєння поверхні рани, її відновлення.

Відзначимо! Єдиним протипоказанням є збільшена сприйнятливість до діючої речовини. Побічних явищ при правильному використанні не спостерігається.

ІХТІОЛОВА мазь

Мазь має протизапальну, антисептичну, регенераторну, місцеву болезаспокійливу і кератопластичну дію.

Основною діючою речовиною є іхтіол. Призначається при:

• дисгідрозі, дисгідротичній екземі;
• опіках, бешиховому запаленні;
• артритах і невралгіях запального генезу;
• стафілодермії і стрептодермії.

Іхтіол має лікарський ефект завдяки вмісту в своїй структурі тіофенольних компонентів. Головним компонентом є тіофен.

Терапевтичний ефект:

• Бактерицидний ефект (знищення) відносно грампозитивних організмів.
• Зниження вироблення медіаторів запалення в зоні пошкодження, знімає свербіння шкіри.
• Знімає больові відчуття в зоні нанесення.
• Стимулює кровообіг і обмін речовин в ураженій тканині, що призводить до прискореного загоєння ран.
• Сприяє швидкому утворенню рогового шару шкіри.

Примітка! Протипоказанням до нанесення мазі є непереносимість компонентів. Побічний ефект – алергічна реакція. Не слід застосовувати разом з цинковою маззю.

Тетрациклінова мазь

Основна діюча речовина тетрацикліну гідрохлорид, з фармакологічної групи антибіотиків широкого спектру дії. Він активний відносно грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Застосовується для лікування інфікованих екзем і гнійних поразок.

Терапевтичний ефект:

• Бактеріостатична дія на мікроорганізми, в результаті чого порушується робота транспортної РНК бактерії, припиняється синтез білка, необхідний для життєдіяльності та розмноження.

Примітка! Дану мазь варто застосовувати тільки при інфікуванні шкірного покриву, ураженого дисгідрозом. У період використання варто знизити вживання молочних продуктів.

Саліцилова мазь

Діюча речовина саліцилова кислота, яка має кератолитичні, протизапальні, підсушуючі та антисептичні властивості. Застосовується як при запальних, так і при інфекційних ураженнях шкіри.

Терапевтичний ефект:

• Пригнічує потові залози в зоні ураження, тим самим знижуючи потовиділення.
• Сприяє розм’якшенню і кращому відходженню ороговілого ділянки шкіри.
• Сприяє очищенню ранової поверхні від гною.
• Знімає свербіж і роздратування за рахунок зниження продукції запальних речовин – цитокінів.

Примітка! Протипоказанням до застосування є дитячий період і ниркова недостатність. Побічним явищем може бути почервоніння і печіння.

Фторокорт

До складу мазі входить глюкокортикоїд – тріамценолона ацетонід. Тріамцинолон має протизапальну, протинабрякову, десенсибілізуючу та протиалергічну дію. Мазь призначається для лікування дисгідроза, екзем, дерматитів, псоріазу та інших шкірних захворювань.

Терапевтичний ефект:

• Блокада синтезу арахідонової кислоти, що призводить до зниження вироблення простагландинів, лейкотрієнів, тромбоксану (медіатори запалення). Знімають запалення, свербіж та почервоніння.
• Звуження просвіту судин і зменшення ексудації рідини в тканини.
• Поліпшення мікроциркуляції в осередку ураження;
• Стабілізація огрядних клітин, запобігання вивільненню лізосомальних ферментів, що руйнують клітини.
• Гальмування вивільнення гістаміну з опасистих клітин і базофілів, що обумовлює зняття алергічних проявів.

При тривалому прийомі можливе поява системних побічних ефектів глюкокортикоїдів.

Лостерін

Комплексний препарат, до складу якого входить безліч корисних речовин, таких як нафталан, мигдальне масло, саліцилова кислота, сечовина та інші. Застосовується не тільки для лікування, але й для повсякденного використання.

Терапевтичний ефект:

• Протизапальний і антисептичний.
• Протиалергічний і десенсибілізуючий.
• Зменшення ламкості судин і поліпшення мікроциркуляції.
• Протисвербіжний та регенераторний ефект.
• Знижує лущення шкіри;
• Підвищення обмінних процесів в зоні ураження і поліпшення трофіки.

Елоком

Основною діючою речовиною мазі є мометазон – синтетичний глюкокортикостероїд. Має протизапальну, протисвербіжну і протиалергічну дію. Терапевтичні ефекти ті ж, що і у мазі фторокорт.

Тридерм

Комбінований препарат, містить бетаметазон (глюкокортикоїд), клорітромазол (протигрибковий засіб) і гентаміцин (антибіотик широкого спектру дії).

За рахунок такого складу має протизапальну, антибактеріальну, протигрибкову та протисвербіжну дію. Показаний при бактеріальному і грибковому ураженні шкіри, запальних захворюваннях.

Латікорт