Незрілість головного мозку у новонароджених: що таке нейрофізіологічна незрілість кори мозку у дитини – ознаки і наслідки, лікування

Що це таке?

Почати потрібно з того, що відповідного діагнозу в медичних підручниках, довідниках і енциклопедіях ви не знайдете, як не намагайтеся. Такого діагнозу не існує. Розберемося, про що веде мову дільничний педіатр.

Доктор має на увазі зовсім фізіологічний стан, яке вважається цілком нормальним для новонароджених: незрілість кори головного мозку властива 100% малюків, які тільки-но з’явилися на світ. Проблеми на рівні вчених і медиків за великим рахунком не існує, вона є тільки в головах молодих мам, яким хтось з лікарів (педіатр або фахівець УЗД на обов’язковому скринінговому комплексному дослідженні в 1 місяць) говорить про те, що у дитини є «ознаки незрілості мозку».

Мамі, яка почула подібне, краще все це пропустити повз вуха, не створюючи психологічних проблем собі і дитині, адже від нервової і засмикані мами дитина не набирається спокою й умиротворення. Незріла кора головного мозку – це всього лише одна з ознак загальної незрілості новонародженого.

У нього незріла система травлення і нервова система, незріла м’язова тканина і органи чуття. Мозок нарівні з іншими органами новонародженого малюка не можна назвати зрілим.

Кора головного мозку унікальна сама по собі. Завдяки їй людина володіє такою відмінною від тварин рисою, як свідомість. Кора «відповідає» за емоції, почуття, за розумові та інтелектуальні здібності, за образне мислення, за комунікативні здібності, мова і лексикон, за здатність аналізувати, пам’ятати, зіставляти, розпізнавати. Саме ця частина мозку «славиться» своїми звивинами і борознами, саме вона повністю відповідає за індивідуальні якості, характер і темперамент людини. Кора робить його унікальною особистістю.

Кора формується під час внутрішньоутробного розвитку, але з народженням дитини процеси формування не закінчуються. А тому висновок лікаря про незрілості кори для новонародженого – не більше, ніж визнання природного факту, цілком нормального. Ось якщо такий висновок буде винесено щодо 25-30 річної людини, привід для хвилювання у його близьких буде вагомий. Але це вже зовсім інша історія, яка не має до малюків ніякого відношення.

Примітно, що ні в одній країні світу такого діагнозу малюкам не ставлять принципово, вважаючи це верхом непрофесіоналізму. І тільки в українській педіатрії чомусь лякають новоспечених мам, яким і без того досить складно і тривожно живеться на цьому світі.

Найчастіше лікар говорить про нейрофізіологічну незрілість мозку малюка, оскільки доктору дуже потрібно хоч щось сказати, щоб пояснити батькам, чому малюк погано координує рухи ручок і ніжок, чому він багато кричить і мало спить, чому сригнув і мучиться коліками.

Відповідь на всі питання універсальний і простий – кора мозку не дозріла в достатній мірі. Чи небезпечно це? Ні, якщо доктор має на увазі саме функціональну незрілість.

Якщо ж лікар під цим дивним і загадковим терміном розуміє деякі неврологічні порушення у конкретного немовляти – питання інше. Тому почувши такий діагноз, не губіться і обов’язково уточніть у лікаря, що саме він має на увазі.

Чи може бути незрілою кора головного мозку

Всім відомо, що саме кора головного мозку – це те, що відрізняє людину від мавпи. Кора – це емоції, абстрактне мислення, рівень комунікації, словниковий запас, схильність до аналізу, дрібні моторні навички, поведінка, темперамент, характер. Кора – це те, що робить нас особистістю. І природно, що говорити про ознаки незрілості кори головного мозку потрібно не у малюка, чи, тим більше, новонародженого, а у дорослого і сформованого людини.

Ми знаємо, що іноді і дорослі роблять дурні вчинки, а в інших ситуаціях виявляють те, що з упевненістю можна назвати «функціональною незрілістю головного мозку». Наприклад, кидають сім’ю і ганяються за черговою «спідницею». Але чому – то ніхто не виставляє такий «діагноз» дорослим.

Дивно, чи не так? Здавалося б, після етапу статевого дозрівання, коли формування людини закінчено, можна цілком розмежувати норму і патологію, але такого діагнозу не ставлять і дорослим. Є шизофренія, біполярні розлади, посттравматична енцефалопатія, епілептоїдної і истероидная психопатія і маса інших, але абсолютно конкретних діагнозів, які розмежовують норму і хвороба в неврології і психіатрії. Але чому – то такий дивний діагноз «незрілості» ставиться виключно малюкам, і виключно в українських поліклініках.

Звичайно, у дітей теж багато що є, наприклад, синдром гіперзбудливості, дефіциту уваги, або навіть аутизм. Але все це стани, що мають під собою наукову базу, десятиліття спостережень фахівців, рекомендації з лікування і, тим більше, з постановки діагнозу. У чому ж причина? І чому «наслідками незрілості головного мозку» лякають саме наших мам?

Диференціальна діагностика

З огляду на те, що ММД є минущим порушенням функцій центральної і вегетативної системи, необхідно його диференціювати з більш серйозними патологічними станами, зокрема:

• нейроінфекції;
• ЧМТ;
• психічні захворювання – біполярні розлади особистості, шизофренія, інші психози;
• ДЦП;
• отруєння;
• онкологія.

Клінічна картина у дорослих

Якщо ММД не було вчасно діагностовано або ж лікування було проведено, але під впливом факторів зовнішнього середовища людина знову впав у стресовий стан, клінічна картина буде являти собою розгорнуте невротичне розлад:

• погіршення пам’яті;
• труднощі в засвоєнні інформації;
• непосидючість;
• надмірна дратівливість;
• лабільність настрою;
• імпульсивність поведінки;
• агресивність;
• втома;
• незручність рухів;
• неуважність.

У дорослих може спостерігатися ПНМК (минуще порушення мозкового кровообігу), яке представляє собою транзиторну ішемічну атаку. Вона часто є наслідком супутніх системних захворювань (цукровий діабет, атеросклероз), наявності ЧМТ або травми хребта (що може бути через патологію пологової діяльності). Приступ триває від кількох секунд до кількох годин і супроводжується порушенням зору, головним болем, запамороченням, онімінням. При неврологічному огляді – патологічні рефлекси Бабинського, Россолімо.

Необхідно розрізняти ПМНК від ГПМК (гострого порушення мозкового кровопостачання). При ГПМК симптоматика має стійкий характер і не проходить протягом доби, будуть характерні зміни на МРТ і КТ – картині.

Заклопотаність батьків

Якщо ми не знайшли про цей діагноз нічого офіційного, давайте звернемося до рунету – україномовного сегменту інтернету, в якому і «мусується» ця загадкова «незрілість кори головного мозку дитини». Ви думаєте, цей діагноз фігурує в медичних інтернет-виданнях, обговорюється на консиліумах фахівців, і відомі лікарі-неврологи серйозно обговорюють його особливості?

Зовсім не так. Все, що можна про нього прочитати, не виходить за межі форумів схвильованих мам, і ситуація цілком ординарна: «Я прийшла з поліклініки (кабінету УЗД) сьогодні в шоці (в істериці, на ватяних ногах). Мені (нам) сказали, що у моєї дочі (синочка, внучки) ознаки незрілості головного мозку. Дівчата (подружки, люди), скажіть мені, що це таке і ЯК НАМ З ЦИМ ДАЛІ ЖИТИ.

У цих чатах хлюпається незрозуміла хвиля абсолютно неясного діагнозу, і при цьому нікому не приходить в голову, що дитина – і є незріле істота. Його завдання – рости і розвиватися.

Чому – то ніхто з мам на сайті не напише, наприклад, про всім відому вроджену розумову відсталість, тобто олігофренію, наприклад, таке: «Дівчатка, у мого сина 11 років погана успішність, уповільнений розвиток, нас перевели в спецшколу, які тривалий час лікуємося у психіатра і логопеда, нарешті, провели тести, перевірили пам’ять, увагу, розумові здібності і сказали: ваш син дебільний … ».

Представили? Ото ж бо й воно, що так ніхто не напише, а якщо й напише, то отримає відповідь: «Співчуваємо. Ну, тепер не всім академіками бути, вахтери теж потрібні …». Зрозуміло, чому такий діагноз нікого не шокує: тому що для олігофренії все давно передбачено: і критерії діагнозу, і симптоматика, і причини, і засоби реабілітації та соціальної адаптації розумово відсталих. Одним словом – це відома і сумна тема.

Інша справа – незрозуміла і страшна «незрілість кори головного мозку дитини».

Перші три тижні малюк провів підключеним відразу до декількох трубок у неонатальному відділенні інтенсивної терапії, в той час як нейрохірурги намагалися зрозуміти його стан

Стовбурові структури і кора головного мозку – мішені при ММД

Незрілість кори головного мозку часто призводить до того, що дитина стає млявим і загальмованим. Крім гіподинамії буде спостерігатися емоційна бідність, слабкість м’язів, порушення пам’яті і уваги. Це пов’язано з дисфункцією стовбурових структур мозку, які в належній мірі не роблять свій вплив на кору великих півкуль, викликаючи у дитини гіподинамічний синдром. Дисфункція кори головного мозку призводить до затримки мовного розвитку (ЗРР), слабкості мислення і розвитку судомних нападів. ЗРР, в свою чергу, проявляється невеликим словниковим запасом, труднощами з відтворенням і побудовою довгих фраз.

Головне при навчанні такої дитини – це терпіння і розбиття теми на логічні частини, між якими можна було б зробити перерву для відпочинку.

Після кількох візитів до лікаря і лякаючих нападів, які виникають протягом двох місяців, Джексон був доставлений у відділення невідкладної допомоги дитячої лікарні Бостона, де малюкові нарешті поставили точний діагноз – мікроцефалія. У батьків з’явилася надія, адже сучасна медицина хоча б може полегшити його стан. Тим не менш, Бріттані і Брендон досі прокидаються щодня, знаючи, що Джексона може не бути тут завтра

Лікарі дали їм можливість перервати вагітність на 23 тижні, але молода пара була проти абортів і відмовилася. Дитина дивом вижила під час вагітності і народилася за допомогою кесаревого розтину вагою 1,8 кг

Батько хлопчика Брендон сказав: «Після нашого другого УЗД, яке проводилося на 17 тижні, ми дізналися, що у нас буде хлопчик. На наступний день Бріттані отримала виклик від лікарів, які сказали, що результат МРТ викликає у них занепокоєння. Вона була в сльозах і сказала мені, що з дитиною щось не так»

Хоч малюк і вижив, лікарі, на жаль, не можуть дати позитивних прогнозів на його майбутнє

Ще в утробі матері Джексону було поставлено діагноз аненцефалія – вроджений порок розвитку, що виникає внаслідок порушення формування нервової трубки, через що дитина народжується без частини головного мозку і черепа

Лікування і корекція

Лікування ММД комплексне і включає в себе психотерапію, медикаментозну та фізичну терапію. До лікарських препаратів вдаються рідко, так як з ММД можна впоратися за допомогою психолога і створення відповідної обстановки в сім’ї. Дитині необхідно забезпечити «вихід» його енергії у вигляді ходьби на спортивну секцію. Якщо він малорухомий і млявий, то також призначаються фізичні навантаження, але в помірній кількості для підтримки життєвого тонусу. З батьками повинна бути проведена бесіда про те, як правильно слід ставитися до своєї дитини. Йому не можна надмірно потурати, а й застосовувати грубу силу не варто. Необхідно допомогти йому виробити правильний режим дня, обмежити проведення часу за комп’ютером і телефоном, більше проводити з дитиною часу та грати з ним у розвиваючі ігри. Якщо у нього спостерігаються проблеми з промовою – потрібно звернутися до логопеда. Причому чим раніше батьки звернуться до фахівця, тим швидше відновиться мовленнєвий розвиток. На жаль, діагностують ММД рідко, хоча зустрічається вона досить часто. Наслідки нелікованої дисфункції виливаються в невротичні розлади, психози, депресії. І вже при такому занедбаному ММД застосовують нормотіміки, седативні препарати, антидепресанти, транквілізатори та нейролептики залежно від клінічної картини захворювання. Прогноз, як правило, сприятливий.

Як діагностується?

Стан і роботу мозку вивчають за допомогою різних методик, вибір яких залежить від причини, що призвела до мозкової дисфункції. Пошкодження центральної нервової системи внаслідок гіпоксії діагностується при народженні за допомогою шкали Апгар (норма – 9-10 балів), що враховує стан дихання, шкіри, серцебиття, м’язового тонусу і рефлексів. При гіпоксії показники значно знижуються.

Для діагностики різних ушкоджень ЦНС вдаються до ультразвукового дослідження, комп’ютерної або магнітно-резонансної томографії, що дозволяє побачити точну картину порушень роботи мозку. Ультразвукова доплерографія оцінює стан кровоносних судин, виявляє їх вроджені аномалії, які можуть стати однією з причин гіпоксії плода та новонародженого.

Популярні методики, засновані на дії електричного струму – нейроміографія, електроенцефалографія. Вони дозволяють виявити ступінь затримки психічного, фізичного, мовного і розумового розвитку.

Для діагностики анизокорії потрібна консультація лікаря-офтальмолога і невролога, а також вищевказані дослідження. Часто додатково призначаються аналізи крові і сечі.

Гіпоплазія головного мозку

Мікроцефалія або гіпоплазія головного мозку називається зменшення його розміру, пов’язане з недорозвиненням мозкових тканин. Дуже часто ця патологія зустрічається на фоні і будь-яких інших дефектів розвитку кінцівок, спинного мозку, серця і ряду інших внутрішніх органів.

Причини гіпоплазії головного мозку

Гіпоплазія головного мозку завжди починає розвиватися на етапі внутрішньоутробного формування плоду і тому за своєю суттю є вродженою патологією. До її виникнення можуть призвести найрізноманітніші негативні фактори, що впливають на організм майбутньої мами:

1. Зловживання спиртними напоями;
2. Наркоманія;
3. Токсикоманія;
4. Тютюнопаління;
5. Деякі інфекційні захворювання (токсоплазмоз, краснуха, грип);
6. Іонізуюча радіація.

Найбільш небезпечно вплив перерахованих вище факторів на самих ранніх термінах вагітності, коли йде активна закладка і формування всіх органів плоду, в тому числі і безпосередньо головний мозок.

Симптоми гіпоплазії мозку

Мікроцефалія насамперед проявляється значним зменшенням як маси, так і обсягу головного мозку. Крім цього в ньому змінюється будова внутрішніх структур, а також спостерігаються інші грубі порушення анатомічної будови. Звивини в лобовій і скроневих частках недорозвинені і неглибокі. При цьому дрібні звивини практично повністю відсутні і зберігаються лише найбільші.

При мікроцефалії також зменшуються в своїх розмірах зоровий бугор, стовбур мозку, а також піраміди довгастого мозку.

Зменшений розмір головного мозку призводить до того, що діаметр черепа виявляється менше за вікову норму. Надалі, у міру зростання малюка з гіпоплазією головного мозку, кістки його лицьової частини черепа починають рости значно швидше, ніж мозковий відділ. Це призводить до видимої деформації черепа.

У всіх хворих спостерігається порушення інтелекту, виражене в більшій чи меншій мірі. Також у хворих дітей є затримка фізичного розвитку. Вони досить пізно починають тримати голівку, повертатися на бік, сидіти, повзати, стояти і ходити.

Гіпоплазія головного мозку: лікування

В даний час, на превеликий жаль, вилікувати мікроцефалію лікарі не можуть. Лікування головного мозку чисто симптоматичне, тобто воно спрямоване на зменшення інтенсивності різних неврологічних симптомів.

Діти з мікроцефалією зазвичай живуть недовго. І практично немає ніякої надії, що у хворого малюка вдасться відновити втрачені мозкові функції. Тільки невеликий відсоток дітей з гіпоплазією головного мозку зможе пройти навчання, і то, в допоміжній школі. Решта ж все своє життя потребуватимуть постійної цілодобової опіки та піклування.

Гіпоплазія мозочка

Недорозвинення головного мозку може бути не тільки загальним, але і частковим, захоплюючи лише певні мозкові структури, наприклад, мозочок.

Таким чином, гіпоплазією мозочка називають один з видів вроджених вад розвитку, при якому недорозвиненими залишаються деякі його функціональні зони або ж його кора.

Гіпоплазія мозочка, як і всі інші види цієї патології, виникає у дитини ще на стадії його внутрішньоутробного розвитку. У 50% випадків розвиток цієї патології пов’язане з генетичними порушеннями, а в інших випадках вона обумовлена впливом на організм майбутньої мами негативних факторів зовнішнього середовища.

Гіпоплазія мозочка: симптоми і лікування

Основними проявами недорозвинення мозочка є такі симптоми:

1. Затримка психомоторного розвитку дитини. У дітей затримується становлення мовної функції, вони пізно починають сидіти, стояти і ходити.
2. Нерідко вже на першому році життя у хворих малюків з’являється тремтіння (тремор) кінцівок і голівки.
3. Виникають проблеми з підтриманням тіла в стані рівноваги;
4. Незграбна хода. Багато дітей, які страждають гіпоплазією мозочка, не можуть пересуватися самостійно і потребують сторонньої допомоги.

Наростання вираженості інтенсивності перерахованих вище симптомів триває до досягнення дитиною віку десяти років. Після цього стан дещо стабілізується.

У деякої частини хворих гіпоплазія мозочка супроводжується розвитком розумової недостатності і/або втратою функції зору, слуху.

Лікарі сьогодні не можуть вилікувати малюків з гіпоплазією мозочка. Терапія в основному полягає в дуже тривалому проведенні заходів рухової та соціальної реабілітації. Сюди відносять заняття з логопедом, лікувальну фізкультуру, масаж, баланс-терапію, трудотерапію. Це дозволяє не тільки прищепити пацієнтам навички з самообслуговування, але й дещо поліпшити їх загальний стан.

Ніколи не варто впадати у відчай! Навіть у таких випадках, коли дитині виставлений серйозний і страшний діагноз. Медицина не стоїть на місці, і те, що неможливо сьогодні, цілком можливо буде доступно завтра! А вже про цілющу силу материнської любові і говорити не доводиться!

Клінічна картина у дітей

Симптоми мінімальної мозкової дисфункції можуть бути стертими аж до шкільного віку, що ускладнює своєчасну діагностику через пізнє звернення до лікаря.

Клінічна картина різноманітна і проявляється у вигляді:

• Поганого засвоєння інформації;
• неуважності;
• втоми;
• Синдрому дефіциту уваги (дитина починає одразу кілька справ одночасно, але все кидає, часто втрачає речі, не може сконцентруватися на предметах, які потребують посиленого запам’ятовування);
• непосидючості;
• Зниження концентрації уваги;
• Затримки мовного розвитку;
• Нездатності будувати довгі пропозиції або запам’ятовувати почутий чи прочитаний текст;
• Незручності рухів;
• Погіршення запам’ятовування;
• Порушення дрібної моторики (дитині складно шити, зав’язувати шнурки, застібати ґудзики тощо);
• Емоційної лабільності (настрій змінюється від депресивного до ейфорії через незначні речі);
• Погіршення просторового орієнтування (такі діти часто плутають, де «ліво», а де «право»);
• Нерідко – інфантильності, істеричних проявів, відходу від відповідальності та виконання обов’язків.

Також часто зустрічаються вегетативні порушення:

• Збільшення частоти серцевих скорочень, відчуття серцебиття;
• Підвищення частоти дихальних рухів;
• пітливість;
• Розлади шлунково-кишкового тракту: діарея, печія, нудота, іноді блювота;
• Іноді – м’язові посмикування, судоми;
• Проблеми зі сном, труднощі з засинанням, безсоння.