Колоїдний вузол щитовидної залози: лікування, симптоми

Що це таке і чому він з’являється?

У щитовидній залозі клітини групуються по колу і утворюють безліч округлих фолікулів. Ці клітини синтезують незрілі гормони, які виділяються всередину кожного фолікула і там дозрівають, насичуючись йодом. Лікарі називають такі «недогормони» колоїдом.

В деякі періоди життя людини потреба в щитовидних гормонах зростає: вагітність, статеве дозрівання або навіть тривалі стреси можуть стати причиною такого стану. У цьому випадку гіпофіз стимулює щитовидну залозу, і вона синтезує більше гормонів. Якщо один або кілька ділянок щитовидки працюють більш активно, ніж інші, то на їхньому місці потім виростає колоїдний вузол.

Чому так відбувається? Спадковість, дефіцит йоду або селену … Причин багато, але 100% достовірних результатів досліджень на сьогоднішній день ще не отримано.

Більш активна ділянка щитовидної залози потребує посиленого живлення, тому її судини розширюються, пропускаючи до неї більше насиченої поживними речовинами і киснем крові. Це стимулює посилений ріст, ділення клітин – утворюється колоїдний вузол.

Якщо взяти на біопсію його шматочок і розглянути під мікроскопом, то ми побачимо звичайну тканину щитовидки.

Колоїдний вузол щитовидної залози – це не пухлина і тим більше не рак; такі освіти ніколи не перероджуються в злоякісну пухлину.

Діагноз ставиться зазвичай в три етапи:

1. Спершу лікар обмацує шию і направляє людину на УЗД.
2. Там встановлюють наявність вузла і його розміри, а також відсутність ознак раку.
3. Якщо розмір більше сантиметра, освіту можна пунктувати. Беруть шматочок, розглядають під збільшенням – і ось діагноз «Колоїдний вузол». Якщо розмір вузла менше сантиметра, то залишається тільки спостерігати.

Діагностика захворювання

При огляді людини з вищеописаними скаргами проводиться ряд діагностичних заходів, покликаних виявити патологію і правильно її ідентифікувати:

• Збір анамнезу. Насамперед ендокринолог уважно оглядає область шиї і задає ряд питань щодо присутньої симптоматики. Якщо вузли на щитовидці великі, вони будуть видні неозброєним оком. Їх також легко можна буде прищепити. Якщо ж освіти невеликі, їх не вийде виявити шляхом пальпації.
• Аналіз крові. Обов’язковий аналіз, що дозволяє виключити можливість розвитку запального процесу і виявити дисбаланс гормонів (при бажанні можна зробити додатковий тест на онкомаркери).
• Сцинтиграфія. Хворому дають радіоактивний йод перорально. Після його всмоктування патологічні клітини легко виявити спеціальним апаратом.
• УЗД. На УЗД колоїдні вузли щитовидної залози проглядаються дуже чітко. Метод дозволяє оцінити не тільки ступінь розвитку патології, але також її розміри, форму, структуру.
• Біопсія. Під час проведення процедури береться зразок тканини залози. Цей метод діагностики допомагає ендокринологу оцінити стан органу: цитограма колоїдних вузлів щитовидної залози виявляє ракові клітини при їх наявності.

Симптоми колоїдного вузла

З усіх вузлів, які утворюються в щитовидній залозі, найпоширенішим є колоїдний. Вузол являє собою ділянку залози, який має змінену структуру. Типи вузлів можуть бути різними.

Назва вузла визначило його вміст – колоїд, який входить до складу фолікулів даного органу.

Вузол може бути доброякісним і злоякісним. Зазвичай колоїдні вузли є доброякісними. Структуру вузла формують тканини щитовидки. Вузлова тканина відрізняється від здорової тим, що ділянка, в якій утворюється вузлик, працює активніше, що приводить до посилення кровотоку.

Симптоми формування колоїдного вузла:

• Формується вузловий зоб;
• Відбувається здавлювання голосових зв’язок;
• Голос змінюється;
• Трахея схильна до здавлення, що призводить до утруднення дихання;
• Відбувається здавлювання стравоходу, що порушує процес ковтання.

На вираженість симптомів впливає розмір вузла. Вузол довго може не проявляти себе, якщо його розміри не перевищують десяти міліметрів. У міру зростання вузла симптоми починають проявлятися більш виразно: тиреоїдні гормони починають виділятися у великій кількості.

Цитологічне дослідження

Цитологічна картина колоїдного зоба.

При дослідженні пунктату визначають нормальні клітини з надмірною проліферацією, збільшення кількості колоїду. На відміну від пухлинних утворень в цитологічній картині КЗ не визначається клітинна атипія.

При отриманні висновку щодо пункції необхідно звернутися до ендокринолога для проведення додаткового обстеження.

Лікування колоїдного вузла

У більшості випадків при наявності вузлів незначного розміру, що не доставляють людині проблем, лікування не проводять. Від пацієнтів вимагається лише дотримуватися дієти, що складається з продуктів, багатих на йод, і регулярного огляду ендокринологом для спостереження за динамікою розвитку хвороби. Рекомендується двічі на рік проходити процедуру ультразвукового обстеження, щоб точно визначити, прогресує чи новоутворення в зростанні або навпаки, зменшується в розмірах.

У випадках, коли зростання колоїдного вузла відбувається швидкими темпами і розміри освіти призводять до здавлення прилеглих органів, приймається рішення про хірургічну операцію, проведену під загальним або місцевим наркозом. Сама операція є досить простою і нетривалою за часом. Її тривалість становить не більше години. По завершенні операції на місце надрізу накладається косметичний шов, який має здатність швидко розсмоктуватися без залишення видимих ​​слідів. Хірургічний метод лікування колоїдних вузлів не вимагає тривалої госпіталізації, не призводить до ускладнень і вимагає лише спостереження з боку лікаря протягом певного часу.

Ще одним способом усунення новоутворень колоїдного характеру є сучасні малоінвазивні методики, такі як лазерна термотерапія та етанолова склеротерапія. Ці способи дозволяють уникнути хірургічної процедури і володіють не меншою ефективністю. У будь-якому випадку рішення за вибором методу лікування лягає на плечі лікаря, який спостерігає пацієнта.

Терапевтичні заходи

Якщо вузол не доставляє серйозного дискомфорту, лікування не потрібне. Для зменшення освіти потрібна дієта, в якій будуть присутні йодовмісні продукти. Періодично необхідно відвідувати ендокринолога, фахівець буде відслідковувати динаміку розвитку захворювання. Один раз на 6 місяців проводиться УЗД, таким чином, відстежується зростання колоїдного вузла. Варто зазначити, що у одних пацієнтів він росте, у інших – зменшується.

Якщо новоутворення швидко зростає і впливає на функціонування довколишніх органів, потрібно негайно приймати рішення про хірургічне лікування. Маніпуляція проводиться під загальною або місцевою анестезією. Процедура триває недовго, як правило, не більше 1,5 годин. На місце надрізу накладаються косметичні шви. Хірургічне лікування дає хороші результати, але щоб хвороба не дала рецидивів, необхідно дотримуватися елементарних профілактичних заходів.

Що таке етанолова склеротерапія?

Це малоінвазивна процедура, що використовується для лікування патологій, які зачіпають щитовидну залозу. Етанолова склеротерапія дає хороші результати, процедура допомагає позбутися від різних типів новоутворень. Малоінвазивна методика часто застосовується для лікування колоїдних вузлів щитовидної залози, в подальшому хвороба не дає рецидивів. Коли лікар видаляє колоїдні вузли, знижується тиск на шию і прилеглі органи, полегшується дихання, пацієнт позбавляється від косметичного дефекту. Якщо біопсія підтвердила, що освіта щитовидної залози є доброякісним, лікар призначає етанолову склеротерапію, включаючи також інші свідчення до процедури.

Проведення склеротерапії вимагає УЗД-діагностики. У тканини щитовидної залози вводиться спеціальний інструмент, що виглядає як тонка голка. Через цю голку подається етиловий спирт. Як було сказано, колоїдний вузол щитовидної залози містить рідину, лікарю необхідно видалити її, а в утворену порожнину ввести спирт. Маніпуляція проводиться в амбулаторних умовах, госпіталізація не потрібна. Перевага склеротерапії в тому, що після неї пацієнт швидко повертається до буденного життя.

Важливо! В процесі склеротерапії лікар використовує етиловий спирт, це отруйна речовина. Завдяки потужному впливу, воно руйнує тканини новоутворення. Не можна самостійно застосовувати етиловий спирт, в іншому випадку виникне важка інтоксикація, яка призведе до смертельного результату!

Ознаки вузлового колоїдного зоба

Колоїдний зоб – множинні локаційні вузли з тканин щитовидної залози. Вузол може бути розташований з одного або обох сторін щитовидної залози. Від розмірів вузлів залежать методи діагностики захворювання.

Колоїдний вузол – ускладнення, яке з’являється, прогресує і має назву – дифузний зоб.

Важку форму захворювання викликає серйозний недолік йоду в тканинах залози. Основна ознака вузла – збільшення щитовидної залози. Часто збільшений орган можна пропальпувати самостійно: передня сторона шиї буде припухлою.

Ознаки вузла:

• Труднощі при вдиху і видиху;
• Виникнення больових симптомів в місці, де збільшується вузол;
• Розширення шийних вен;
• Поява запаморочення при піднятих руках.

Найчастіше багатовузловий зоб виявляють під час огляду у ендокринолога. Для точного діагнозу лікар призначає УЗД і сканування органу радіоізотопами. Пацієнт повинен здати аналіз крові, щоб визначити рівень гормонів Т4, Т3 і ТТГ. Лікування захворювання передбачає прийом гормонів і ліків, які містять йод. Занадто великі утворення видаляють методом хірургічного втручання.

Кого направляють на пункцію вузлів?

Згідно з міжнародними клінічними рекомендаціями, дрібні вузли досліджувати немає необхідності. Всі утворення, виявлені при УЗД, розміром більше 10 мм або меншим розміром при наявності ознак злоякісності, повинні бути піддані тонкоголковій аспіраційній біопсії (ТАБ, пункція) з наступним цитологічним дослідженням.

Останнім часом намітилася тенденція до переходу на міжнародні рекомендації, відповідно до яких вузлові утворення пунктують незалежно від розміру при наявності підозрілої УЗ-картини. Відповідно до міжнародної УЗ-класифікації THIRADS, виділяють 4 типи КЗ:

• 1-й тип – анехогенне утворення зі включеннями, що не кров’ю;
• 2-й тип – губчаста УЗ-картина утворення з васкуляризацією, контур чіткий;
• 3-й тип – гіпоехогенне утворення, контур чіткий, виражена васкуляризація, кальцинати;
• 4-й тип – контур нерівний, ізогенне, васкуляризоване, з кальцінатами.

Перший і другий тип вузлів є доброякісними, а третій і четвертий – сумнівними, тому третій і четвертий тип підлягають пункції і цитологічному дослідженню.

При наявності множинних вузлів з підозрілою УЗ-картиною пунктувати потрібно кожен з них.

До пункції вузлів щитовидної залози немає протипоказань. Дане дослідження дозволено навіть під час вагітності.

Рекомендуємо Симптоми, діагностика та лікування вузлового зоба щитовидної залози

Клінічна картина

Якщо утворення невелике, воно не доставляє фізичного дискомфорту. Прогресування залежить від віку пацієнта і особливостей його організму. При активному зростанні утворення доставляє дискомфорт, порушує естетичний вигляд. В даному випадку призначається порожнинна операція або консервативна методика.

• Якщо колоїдний вузол досягає значних розмірів, виникають проблеми з ковтанням їжі;
• Пацієнт відчуває, ніби в горлі знаходиться ком
• Деякі пацієнти відчувають, ніби в горлі дере.

Хвороба не супроводжується слабкістю, нездужанням, у пацієнта не підвищується температура. Бувають випадки, коли колоїдний вузол щитовидної залози поєднується з токсичним зобом, тоді з’являються тривожні симптоми:

• Знижується маса тіла;
• Людина стає нервовим, дратівливим;
• Виникає розлад травлення;
• У деяких пацієнтів з’являються проблеми з серцем.

При виявленні хоча б одного з таких симптомів потрібно звернутися до лікаря!

У більшості випадків колоїдний вузол виникає на тлі йододефіциту, звідси потрібно правильно харчуватися і заповнювати нестачу життєво важливого компонента.

Додаткове обстеження

Першим дослідженням є визначення рівня тиреотропного гормону (ТТГ) в крові (в нормі 0,25-3,5 мОд/л).

Якщо концентрація ТТГ відповідає нормальним значенням, то необхідність у подальшому обстеженні відсутня. Пацієнту рекомендується спостереження, яке включає в себе щорічне УЗД щитовидної залози і визначення змісту ТТГ.

При зниженні тиреотропного гормону необхідно визначення рівня вільного тироксину (Т4, в нормі 10-20 пмоль/л) і вільного трийодтироніну (Т3, в нормі 2,6-5,7 пмоль/л).

Ізольоване зниження ТТГ називається субклінічним тиреотоксикозом, а поєднання низького рівня ТТГ з високими значеннями Т3 і/або Т4 – маніфестним тиреотоксикозом. Дане захворювання супроводжується характерними симптомами:

• тахікардія / миготлива аритмія;
• схуднення;
• дратівливість;
• порушення сну;
• субфебрильна температура;
• розширення очних щілин (екзофтальм).

При виявленні підвищеної функції щитовидної залози рекомендується пройти дослідження, яке називається сцинтиграфія. За допомогою цього методу можна визначити активність вузлів щитовидної залози ( “гарячі” вузли), виникнення яких свідчить про формування функціональної автономії (автономної продукції гормонів щитовидної залози).

Як проводиться діагностика?

При виявленні ущільнень в ендокринній системі потрібно відвідати лікаря-ендокринолога, він збере анамнез, виявить клінічну картину. Спочатку проводяться фізикальне обстеження. Пальпація допомагає визначити збільшені ділянки ендокринного органу, лікар виявляє, наскільки еластичні тканини і вузли. У деяких пацієнтів виникають болі при пальпації.

Ще раз відзначимо, що лікування в кожному випадку індивідуальне!

Після проведення комплексної діагностики буде призначено лікування. Інструментальні методи обстеження – УЗД, аналіз крові, біопсія. Остання допомагає детальніше розглянути ендокринний орган, підтвердити або виключити ризик малігнізації. Для постановки діагнозу може бути використана сцинтиграфія, однак, ця процедура не призначається при вагітності.

Лікування патології

Лікування даного відхилення вимагає комплексного підходу. Якщо в результаті діагностики було виявлено невелике утворення, як, наприклад, колоїдний вузол щитовидної залози 1-го або 2-го типу (доброякісна пухлина), досить лише спостереження у лікаря і найпростіших лікувальних заходів:

• Зміна режиму дня. Слід включити в режим дня прогулянки, легкі фізичні навантаження, мінімізувати стреси тощо.
• Правильне збалансоване харчування. У раціон включаються продукти, багаті йодом, практично виключаються сіль, жирна їжа, алкоголь.
• Прийом вітамінних добавок. Різні БАДи, що містять йод, при періодичному застосуванні знизять ризик розвитку патології.
• Гормональна терапія (при ризику гіпотиреозу).