Жировий гепатоз підшлункової залози: лікування

admin

Що таке гепатоз?

Хронічний гепатоз трапляється при неправильному способі життя. В даному випадку причиною може також стати алкоголь або неправильне харчування. Однак для хронічного гепатоза зовсім не обов’язково, щоб продукти були токсичними. Недолік корисних речовин і відсутність збалансованого харчування може стати причиною цього важкого захворювання. Величезну небезпеку для печінки і підшлункової залози несе жирна, смажена, солона і гостра їжа. Любителі яскравих смаків піддаються величезному ризику розвитку жирової дистрофії.

Важливо. Порушення обміну речовин в організмі може стати причиною хвороби, навіть якщо все в порядку з харчуванням і способом життя.

Чи буває гепатоз підшлункової?

Не існує захворювання гепатоз підшлункової залози. Дана хвороба відноситься тільки до печінки, а не до підшлункової. Однак це зовсім не означає, що підшлункова залоза не страждає. Спочатку на печінці утворюється велика кількість жирових клітин, і руйнуються нормальні, функціонуючі тканини печінки. Після починають відмирати клітини підшлункової залози, і на їх місці також з’являються жирові клітини. Так виникає ускладнення, яке умовно можна назвати жировий гепатоз підшлункової залози.

Чому жирова дистрофія небезпечна?

Щоб зрозуміти, чому цього захворювання варто побоюватися, необхідно звернути увагу на те, які функції виконує печінка і підшлункова залоза в організмі.

Печінка – це залоза, яка має такі функції:

допомагає корисним речовинам засвоюватися і накопичуватися;
регулює водний обмін в організмі;
виробляє жовч, допомагає у видаленні «непотрібних» речовин;
в травленні печінка теж бере участь, впливаючи на жири в раціоні;
знешкоджує всі токсичні речовини, що потрапляють в організм, переробляє їх за допомогою кислот і виводить перероблене в кишечник;

Виходячи з функцій, які виконує печінка, її збереження неймовірно важливе для організму. Коли жирова дистрофія вражає тканини печінки, вони перестають нормально функціонувати. А це означає, що організм людини не тільки стає беззахисним перед будь-якими токсичними речовинами й шкідливою їжею, а й страждає від нестачі багатьох вітамінів, білків, вуглеводів, мінералів.

Підшлункова залоза також є життєво важливим органом. Вона відповідає за такі процеси в організмі, як вироблення інсуліну і панкреатичного соку. Це унікальні функції, які не здатен виконати жоден інший орган. Тільки інсулін здатний переробляти глюкозу, а без нього виникає цукровий діабет. Без панкреатичного соку, насиченого різними ферментами, їжа не перетравлюється і не засвоюється. Білки, жири і вуглеводи розщеплюються саме завдяки підшлунковій залозі. Коли дистрофія підшлункової залози має безсимптомний перебіг, стадія переходить в активне руйнування здорових клітин – у людини діагностується діабет або панкреатит. Це захворювання не тільки має вкрай неприємні симптоми, а й є небезпечним для життя.

Ознаки захворювання

Одна з причин, чому хронічна жирова дистрофія так небезпечна, – непомітні симптоми. На початку хвороби людина не відчуває особливого дискомфорту або болю. Навіть коли під час УЗД випадково виявляють гепатоз – це стає цілковитою несподіванкою, так як проблема взагалі не відчувалася. Жирові клітини непомітно покривають печінку і підшлункову залозу, спочатку не впливаючи на роботу здорових тканин.

Зрозуміло, що деякі симптоми все ж виникають, але люди схильні не звертати на них увагу. До таких непомітних симптомів можна віднести:

Легке ослаблення організму і велика необхідність у відпочинку, ніж зазвичай;
Іноді виникає сухість в ротовій порожнині;
Невеликі запалені ранки на слизових.

Важливо. Звичайно, такі ознаки не стають причиною для негайного звернення до лікаря.

Коли органи страждають ще більше, симптоматика стає більш явною:

Біль праворуч під ребрами, зазвичай її характеризують як тупу і тягне;
Часта нудота і позиви до блювоти;
Підвищене газоутворення в кишечнику і хворобливі відчуття, пов’язані з цим;
Важкі відчуття в западині під ребрами;
Різні розлади дефекації, діарея.

До додаткових симптомів, які складно пов’язати із захворюваннями печінки і підшлункової, можна віднести:

Апатичні стани;
Тривожність і дратівливість;
Проблеми з волоссям – їх бляклість і випадання;
Висип на шкірі;
Знижений імунітет і, як наслідок, часті застуди;
Погіршення зору;
Сухість і блідість шкіри.

У деяких людей спостерігається різке схуднення під час розвитку дистрофії печінки або підшлункової залози. При розгляді симптомів важливо пам’ятати, що захворювання, в більшій мірі, протікає в прихованій формі. Якщо почали проявлятися кілька з вище зазначених ознак – це означає, що хвороба вже активно пошкоджує здорові тканини печінки. Найчастіше люди звертаються за медичною допомогою, коли симптоми стають нестерпними, але на той час лікування буде набагато менш ефективним, ніж на більш ранніх стадіях.

Діагностика

Перше, що виявляють лікарі при пальпації, – печінка збільшена, і пацієнту неприємні дотики в області, де вона розташована. В аналізі крові виявляється підвищення кількості ферментів і холестерину. Для підтвердження діагнозу призначають УЗД або біопсію печінки. Другий варіант більш точно допомагає виявити жировий гепатоз і відрізнити його від інших захворювань цього органу.

Щоб з’ясувати, чи вражена підшлункова залоза цією хворобою, у пацієнта детально з’ясовують симптоматику, яка може бути характерною саме для хвороби цього органу. Також з’ясовують, чи не має людина панкреатиту або діабету. Іноді захворювання виникають в зворотній послідовності – панкреатит провокує дистрофію залози, а не навпаки. На жаль, аналізи не дають належного результату у виявленні хвороби. Найкраще виявити ліпоматоз підшлункової залози допомагає рентген, УЗД, КТ або МРТ.

Профілактика хвороб печінки і підшлункової залози

Звичайно, легше не допустити виникнення цих жахливих захворювань, ніж лікувати їх. Тому профілактика неймовірно важлива для здоров’я організму. Щоб жирова дистрофія не вражала органи, необхідно:

Уникати зайвої ваги;
Віддавати перевагу дробовому харчуванню – частий прийом їжі маленькими порціями;
Менше вживати алкоголь;
Сформувати дієту, виходячи з якої в раціоні знизиться кількість смаженого, жирного, зайво солоного і гострого;
Зменшити споживання газованих напоїв;
Не зловживати солодким;
Уникати стресових ситуацій;
Планово перевіряти стан органів у лікарні.

Важливо. Як видно з вище представленого списку, дуже багато залежить від харчування, тому на нього варто звертати особливу увагу, щоб не захворіти жировою дистрофією.

Лікування жирового гепатозу

Людям, які хворіють на жирову дистрофію печінки, в першу чергу необхідно звернути увагу на профілактику цього захворювання. У їхньому випадку ці заходи стають вже вимушеними – сувора дієта, категорична відмова від шкідливих продуктів і алкоголю, уважне спостереження за змінами в організмі.

Як медикаментозне лікування призначається Гепатосан в дозуванні 2 капсули 3 рази на добу. Приймають таблетки перед їжею і вичікують 15 хвилин після їх прийому. Курс лікування становить від 30 до 40 днів залежно від індивідуальних особливостей захворювання.

Також радимо переглянути: Особливості роботи яєчників у жінок: їх розташування і функції.

Також ефективно допомагають печінці відновитися препарати, до складу яких входять екстракти розторопші.

Неймовірно важливо для печінки відновити запас вітамінів В6, В12, а також фолієвої і ліпоєвої кислот. Так як травлення, при захворюваннях печінки і підшлункової, погіршене – вітаміни часто призначаються в ін’єкціях.

Лікування ліпоматозу підшлункової залози

Якщо хвороба вразила більше половини органу – лікують це захворювання оперативним втручанням. Під час операції жирові клітини видаляють з підшлункової залози. Однак по можливості намагаються уникнути даного методу, так як операція є дуже складною і небезпечною.

Якщо захворювання діагностовано на більш ранній стадії – лікування призначають медикаментозне. Пацієнту прописують травні ферменти і інсулін. Як ферментних препаратів призначається мезим або панкреатин. За допомогою папаверину і но-шпи усуваються больові відчуття. Фосфалюгель призначають, якщо серед симптомів є підвищена кислотність у ШКТ.

Вищезазначена дієта повинна строго дотримуватися, і їсти бажано 6 разів на день, маленькими порціями. Вітаміни, так само як у разі гепатозу, дуже потрібні для поліпшення загального стану організму.

Симптоми порушень в роботі органу

Виявлення цієї хвороби ускладнює те, що в більшості випадків пацієнти не пред’являють скарги. Безсимптомний перебіг особливо характерний на ранніх стадіях розвитку стеатозу, коли він ще повністю виліковується.

Надалі, під дією млявого запального процесу і дистрофії (виснаження резервів) виникає:

біль в надчеревній ділянці, що віддає в спину. Її інтенсивність помірна або слабка, посилюється при прийомі жирної їжі, з’являється зазвичай через 30-45 хвилин після їжі;
нудота, рідше позиви на блювоту;
бурчання в животі, здуття шлунка;
чергування проносів і запорів або частіший стілець.

Зазвичай відзначається підвищення ваги тіла, збільшення об’єму талії, тоді як при типовому панкреатиті хворі худнуть. Із супутніх діагнозів нерідко виявляють:

артеріальну гіпертензію;
ішемічну хворобу серця (стенокардія);
ожиріння печінки;
атеросклеротичний ішемічний коліт, ентерит (напади болю в животі через нестачу припливу крові до кишечнику);
застій жовчі (холестаз);
ксантоматоз (жирові бляшки) на шкірі верхньої повіки, згину ліктя, обличчя, шиї;
дрібні судинні аневризми – червоні крапельки на тілі (розширені капіляри, не зникають при натисканні).

Клінічна картина

На жаль, жирова дистрофія на перших етапах визначається тільки після повного обстеження організму, в інших випадках ніяких зовнішніх проявів немає. Симптоматика починає виражатися ближче до кінця другої стадії розвитку захворювання, і вже тоді людина відчуває здавленість і дискомфорт після трапези. Далі слідують напади нудоти «на порожньому місці». Можливе підвищене газоутворення і блювота. Не можна виключати млявість і нездужання, з якими стикаються пацієнти.

Запущена стадія ознаменується різким підвищенням рівня цукру в крові, адже залоза перестає працювати нормально, провокуючи діабетичні зміни в організмі. Ліпоматоз – наслідок цукрового діабету, і разом із підвищеним рівнем цукру в крові людина отримує надмірну вагу.

Симптоматика ділиться на групи в залежності від проявів:

больовий синдром – болі в лівому підребер’ї разом із вагою в животі (відчуття тяжкості відчувається після прийому їжі);
диспепсичний синдром – нудота, блювота, надмірне газоутворення, запор або пронос;
астенічний синдром – млявість, швидка стомлюваність, слабкість.

Харчування при жировому гепатозі і панкреатиті

Захворювання печінки та підшлункової залози добре лікуються за допомогою дієтичного харчування:

Прийом їжі необхідно здійснювати не менше 5 разів на день, причому порції повинні бути невеликими.
З меню обов’язково виключають страви, які ускладнюють травлення і сприяють набору ваги – солодощі, жирні та копчені страви, спеції.
Їжу готують щадними способами – відварюють, запікають, гасять.
Овочі та м’ясо вживають у протертому вигляді.
Заборонено вживати їжу і напої в холодному вигляді.
Обмежують вживання пуріносодержучих продуктів (томати, м’ясний бульйон, субпродукти) і солі.
Всі страви готують відповідно до дієтичного столу №5.
Тривалість дієти – від двох тижнів до кількох років.

Причини

Ожиріння підшлункової залози може розвиватися самостійно або на тлі інших захворювань.

До факторів патології відносять наступні:

Пошкодження тканин органу.
Панкреатит.
Гастрит, що протікає в хронічній формі.
Гепатит.
Цукровий діабет.
Ослаблений імунітет.
Генетична схильність.
Вікові зміни.
Безконтрольний прийом медикаментів, особливо гормональних.
Неправильне харчування.
Куріння.
Зловживання спиртними напоями.

Найчастіше ожирінням страждають ті люди, які мають схильність до набору ваги.

Народна терапія

Лікувати жирову дистрофію можна не тільки ліками, а й методами нетрадиційної медицини.

При ліпоматозі підшлункової залози лікування народними засобами слід обов’язково узгодити з лікарем. Це дозволить уникнути серйозних ускладнень, оскільки навіть у цілющих рослин є певні протипоказання до застосування.

У лікуванні жирової дистрофії можна використовувати такі способи:

Трав’яний збір. Для приготування лікарського засобу потрібно змішати в рівних частках кропиву, валеріану, календулу і звіробій. 1 ст. л. сировини необхідно залити 200 мл окропу, укутати і настояти протягом 1-2 годин. Після охолодження розчин процідити. Ліки слід прийняти протягом дня, не можна його випити залпом за 1 раз. Тривалість терапії становить 3-4 місяці. Через кожні 3 тижні регулярного прийому ліків потрібно робити перерву тривалістю 7 днів.
Поліпшити функціонування підшлункової залози, печінки і жовчного міхура допоможе настій на основі ромашки і трави безсмертника. Щоб приготувати цілющий напій, 1 ч. л. сировини потрібно заварити в 1 склянці окропу. Пити ліки по 100 мл тричі на день протягом 3 тижнів. При необхідності терапевтичний курс можна повторити через 2-3 місяці.
Настій з березових бруньок і лушпиння квасолі. Напій слід вживати щодня замість чаю – 1-2 склянки в день. Готувати його дуже просто – заварити 1 ч. л. сировини в 200 мл окропу.
Уповільнити розвиток ліпоматозу допоможе відвар на основі листя подорожника або настій бруньок бузку. Ліки потрібно пити по 1 ст. л. тричі на день за 20-30 хвилин до прийому їжі.

Народні методи лікування володіють доведеною ефективністю, проте для досягнення позитивного результату потрібно досить багато часу.

Стадії

Щоб лікування ожиріння підшлункової залози було максимально ефективним, фахівець після детальної діагностики повинен визначити стадію патологічного процесу. На даний момент лікарі виділяють 3 стадії:

Менше 30% клітинної тканини піддалися зміні.
Від 30% до 60% тканини підшлункової залози замінилися жировими клітинами.
Більше 60% залози переросло в жир.

Враховуйте, що подібна класифікація показує лише ступінь поширеності патології – вона не вказує на тяжкість протікаючих процесів. Визначити, які ускладнення дала хвороба, вдасться тільки після визначення точної локалізації і скупченості жиру.

Терапевтичні методи лікування стеатозу підшлункової залози

Ожиріння підшлункової залози досить складно піддається терапевтичному впливу. Зазвичай фахівці призначають комплексне лікування, що включає:

поліпшення якості життя хворого;
прийом медикаментозних препаратів;
видалення жирових тканин за допомогою хірургічного втручання.

Якщо спосіб життя коригується на початку патологічного процесу, то практично відразу відбувається поліпшення стану, причому вдається обійтися без медикаментозної терапії. Зниження інтенсивності неприємних проявів ліпоматозу вдається досягти за допомогою таких методів:

зміни раціону;
зниження маси тіла пацієнта;
відмови від вживання алкогольних напоїв;
збільшення фізичної активності.

На прийом лікарських засобів особливо розраховувати не доводиться, тому що вони не дозволяють лікувати жирову інфільтрацію. Роль більшості з них полягає лише в тому, щоб знизити неприємні прояви захворювання.

У симптоматичній терапії застосовуються такі лікарські препарати:

Ліки з вираженим знеболюючим дією – Ібупрофен і його аналоги: Нурофен, Бруфен, Бурана, Ібуфен®, Мить 200 або 400, Фаспік тощо; а також Дротаверин (Но-шпа).
Засоби, що покращують процес перетравлення їжі: Панкреатин, біоза, Пензітал, Мезим Форте та інші препарати, що містять травні ферменти.
Протидіарейні ліки: Лоперамід, Діара, Лопедіум, Имодиум.
Препарати, які усувають нудоту: Метоклопрамід, Перінорм, Церукал, Метамол.
Засоби-спазмолітики, які усувають кишкові спазми: гідрохлорид мебеверина та структурні аналоги – Мебеверин, Дюспаталін, Спарекс.

Крім того, хворому може знадобитися прийом засобів, які нормалізують гормональний фон, рівень глюкози в крові при діабеті і забезпечують лікування супутніх патологічних станів.

Коли лікар діагностує жировий гепатоз, він оцінює стан пацієнта і, за результатами аналізів, призначає певну медикаментозну терапію. Оскільки будь-які ліки мають побічні ефекти і протипоказання, приймати їх слід виключно під контролем лікаря.

Якщо пацієнт звертається до фахівця, коли захворювання знаходиться на запущеній стадії, то без хірургічного втручання, швидше за все, не обійтися. Операція спрямована на видалення ліпоматозу, однак це є лише тимчасовим заходом – жирова тканина після цього заміщується на рубцеву.

У медичній практиці подібну процедуру призначають досить рідко, так як існує ряд складнощів щодо її проведення і високий ризик виникнення ускладнень. На думку фахівців, не ліки або операція, а дієта при ожирінні печінки і підшлункової залози дозволяє значно знизити навантаження на уражений орган, поліпшивши загальну клінічну картину.

Стадії і клініка ожиріння

На сьогоднішній день практикуючі медики виділяють кілька стадій занедбаності ліпоматозу.

Визначаються вони на основі співвідношення в процентному вигляді залозистої і жирової тканини підшлункової. З кожною з них можна ознайомитися трохи нижче:

Стадія 1. На початковій стадії патології жирова тканина може займати не більше 30 відсотків органу.
Стадія 2. Патологія набирає обертів. У таких ситуаціях заміщення доходить до 60 відсотків.
Стадія 3. Жирова тканина займає від 60 відсотків і більше.

Остаточний діагноз лікар ставить, спираючись на дані, отримані після ультразвукового обстеження пацієнта.

На зображенні буде видно, як розташовані жирові відкладення і наскільки рясно вони придушують орган. Завдяки УЗД вдається зі 100% точністю визначити ліпоматоз.

Варто довіряти своєму лікарю, який розробить спеціальну схему терапії, що допомагає підтримувати стабільну роботу органу для ведення нормальної життєдіяльності пацієнта.

Стадії ліпоматозу в залежності від складу жиру в органі:

Перша ступінь – жирова тканина становить 30% ваги органу.
Друга ступінь – клітини жиру складають 60% ваги.
Третя ступінь – маса жиру понад 60% ваги органу.

При дослідженні ультразвуком видно патологію, що відбулася в залозі. Ліпоматоз складається з малих вогнищ, розташованих у хаотичному порядку за обсягом залози. Кількість жиру, розміри залози оцінюються при обстеженні. Якщо жирової тканини трохи, то підшлункова залоза не відчуває перешкод для нормального функціонування.

Хворій людині призначають лікувальні процедури в тому випадку, коли окремі ділянки залози збільшені. Це обумовлює причини серйозних ускладнень і захворювань.

Функції залози не виконуються в нормальному режимі, якщо жирові клітини скупчилися біля її проток. Це не залежить від тяжкості ожиріння.

Процес перетравлення їжі порушується при стисканні проток залози. При цьому у хворого з’являються неприємні симптоми: блювота, нудота, болі в залозі, важкість у животі.

Їжа при цьому перетравлюється недостатньо, провокуючи слабкість в тілі, здуття, підвищене утворення газу.

Прийнято виділяти 3 ступені ожиріння ПЖ:

Зміни зачіпають не більше 30% клітин залози.
Жирові клітини складають від 30 до 60% тканин органу.
Більше 60% клітин є жировими.

Однак ця класифікація не є визначальною тяжкість захворювання. Справжня картина залежить від розташування, а також скупченості відкладень жиру.

УЗД підшлункової є найбільш достовірним способом діагностики жирової інфільтрації (ліподистрофії) органу. Зміни не зачіпають форму і розмір ПШ. Змінюється тільки її ехогенність, що і говорить про існуючу патологію.

Здавлювання оточуючих тканин

Болі в животі – ознака порушення роботи шлунково-кишкового тракту.

Жирові клітини можуть розвиватися, заповнюючи великий простір. В результаті відбувається розростання жирової тканини, яка займає набагато більше місця, ніж попередні їй здорові клітини.

Якщо жирові клітини поширені по підшлунковій рівномірно, то проблем це не викликає. Гірша ситуація, коли клітини збираються групами.

Тоді починають говорити про ліпомі – доброякісній пухлині. У ній немає нічого надто страшного, адже метастази вона не дасть, значить, шкоди сусіднім органам не принесе.

Неприємності настануть тоді, коли пухлина розвинеться до таких розмірів, що почне тиснути на судини, протоки підшлункової залози, нервові закінчення. Такий вплив призведе до болів, нудоти, метеоризму і іншим неприємним симптомам.

Огляд народних коштів для лікування панкреатиту та холециститу: основні рецепти

Наступний запис »

Класичні симптоми інфільтрації

Дуже важливо навчитися прислухатися до свого організму і розпізнавати його сигнали, щоб потім не шкодувати про згаяний час і втрачений шанс на одужання. Жирова інфільтрація залози може тривалий час протікати у прихованій формі, проте існує кілька ознак, які повинні насторожити хворого:

Підвищена стомлюваність і зниження фізичної активності та апетиту
Постійне відчуття спраги і сухості в роті
Поява невеликих хворобливих виразок на слизовій в порожнині рота
Оперізуючі біль у черевній порожнині, що починаються від правого підребер’я
Нудота і порушення стільця (частіше діарея)
Надмірне газоутворення

У більш важких стадіях захворювання може спостерігатися значна втрата ваги, зміна кольору і стану шкірних покривів в супроводі сверблячки.

Стеатоз спадкового характеру спостерігається досить рідко, в основному винуватцем його розвитку є сам пацієнт і його спосіб життя. До найбільш поширених причин патології можна віднести:

наступ нудоти

Шкідливі звички, зловживання алкоголем і куріння.
Тривале або неправильне застосування деяких медикаментів, в тому числі гормонів та антибіотиків.
Неправильне харчування і надлишкова маса тіла.
Жорсткі дієти, голодування.
Травми ПЖ або невдалі хірургічні операції, тривала парентеральна харчування (наприклад, внутрішньовенне).
Цукровий діабет, панкреатит.

Побічно вплинути на розвиток захворювання здатні різні інфекції і запальні захворювання, наявність каменів в жовчному міхурі і його протоках, холецистит і інші патології шлунково-кишкового тракту. Всі ці недуги можуть спровокувати запалення ПЖ, внаслідок якого її уражені тканини стануть змінюватися жировою.

Що таке набряк підшлункової залози: симптоми, причини розвитку, діагностування хвороби і лікування

Прогноз на успішне зцілення

Прогноз при ліпоматозі залежить від ранньої діагностики, хоч вона є проблематичною через відсутність симптомів на цьому етапі. Грає роль обсяг уражених тканин залози, своєчасність призначеного лікування та дієтичного харчування, відмова від шкідливих звичок, фізична активність, регулярні вправи з курсу лікувальної гімнастики. Чоловіки повинні повністю відмовитися від алкоголю для попередження розвитку фіброліпоматоза.

При дотриманні всіх рекомендацій лікаря подальше розвиток жирових змін в ПЖ може призупинитися.

Дієта

Жирова інфільтрація печінки та підшлункової залози передбачає обов’язкову зміну раціону та способу життя. Хвора людина повинна обмежити кількість жирів, що надходять разом з їжею. При такому підході вдається швидше вивести скупчення ліпідів в печінці. Як показують відгуки, найбільш ефективна дієта на самому початку патологічного процесу, коли жири вже скупчилися, але ще не стали причиною переродження органу.

Увага потрібно приділити способу приготування продуктів, виключаючи смажені, висококалорійні страви. Їжу готують на пару, відварюють в злегка підсоленій воді. З меню прибирають жирні сорти риби, м’яса, напівфабрикати, бобові культури, гриби, гострі і пряні овочі.

Не варто пити натуральну каву, какао, міцний чорний чай, газовані напої. П’ють бутильовану, кип’ячену воду, слабкий чай з мінімальною кількістю цукру. Більш докладні призначення дієтолог дає в індивідуальному порядку.

Патофізіологія

Розбираючи патогенез ВП при ожирінні, необхідно відповісти на два питання: чому в осіб з надлишковою масою тіла та ожирінням ОП зустрічається частіше і чому він протікає важче? Відповідаючи на перше запитання, можна говорити про комбінації етіологічних чинників ОП, що мають місце у осіб з надлишковою масою тіла. У другому випадку має сенс висвітлити основні клінічні та експериментальні дослідження, до яких вивчали механізми виникнення та прогресування ОП у хворих на ожиріння.

Відомим фактом є взаємозв’язок між жовчнокам’яною хворобою і ожирінням, тому ряд авторів пояснюють підвищений ризик розвитку панкреатиту (гострого і хронічного) у хворих на ожиріння саме цим. Іншими словами, у хворих на ожиріння основним етіологічним фактором розвитку панкреатиту є біліарно-залежний. Проте це, безумовно, не єдиний механізм, оскільки у хворих на ожиріння часто спостерігають важкі порушення вуглеводного обміну (цукровий діабет) і жирового обміну (гіперліпідемія).

При цих станах включаються самостійні патогенетичні механізми ураження підшлункової залози.

Збільшення кількості жирових відкладень у перипанкреатичній зоні і заочеревинному просторі збільшує ризик некрозу перипанкреатичної клітковини, гнійних ускладнень захворювання та летальних випадків. Стеатоз печінки при ожирінні відіграє певну роль у розвитку патологічного процесу при ОП, ймовірно, за рахунок зниження функції печінки, оскільки виживання при ОП корелює з виразністю стеатозу.

Ймовірний взаємозв’язок, що вимагає додаткового аналізу – зміна складу жовчі при ожирінні з потенційним збільшенням її литогенності, розвитком біліарного сладжа і холелітіазу, оскільки при ожирінні спостерігають підвищений синтез і екскрецію холестерину жовчю. При цьому кількість виділеного холестерину прямо пропорційно надлишку маси тіла. Необхідно відзначити, що низькокалорійні дієти, що застосовуються з метою схуднення у пацієнтів з ожирінням, у 25% випадків супроводжуються утворенням біліарного сладжа і конкрементів.

У разі виконання шунтуючих операцій з приводу ожиріння ймовірність холелітіазу ще вище; у 50% пацієнтів протягом 6 місяців виявляють холецистолітіаз. У чоловіків жовчнокам’яна хвороба після оперативних методик, спрямованих на корекцію ожиріння, розвивається частіше.

Не можна забувати про особливості харчування та спосіб життя хворих на ожиріння, оскільки їх раціон більшою мірою містить потенційно провокуючі атаку ОП продукти. Спосіб життя, який часто є малорухливим, в деякій мірі також може призводити до ОП. Ризик розвитку ВП вищий у осіб з малорухливим способом життя (ВР = 1,3566), а також у людей з неправильним харчуванням (ВР = 2,9547), які переїдають після епізодів голоду (ВР = 1,9603), споживають у великих кількостях м’ясо (ВР = 1,9333) і тваринний жир (ВР = 1,5652). Навпаки, у осіб, які вживають переважно рис, молочні продукти, морепродукти та овочі, ризик розвитку ОП істотно нижчий (OR від 0,3 до 0,6).

У пацієнтів з надлишковою масою тіла внутрішньочеревний тиск вище, ніж у хворих з нормальним ІМТ. Це обумовлено трьома причинами:

по-перше, через надмірне відкладення жиру в органах черевної порожнини (печінка, сальник, брижа, а також заочеревинна клітковина);
по-друге, сидячий спосіб життя також призводить до підвищення внутрішньочеревного тиску;
по-третє, у пацієнтів з ожирінням значно більша разова порція їжі, що приймається, калорійність якої значно вище, ніж зазвичай, що в цілому не тільки підвищує внутрішньочеревний тиск, але і збільшує час знаходження їжі в шлунку.

Підвищення тиску в просвіті ДПК може призводити до рефлюксу її вмісту в ДПП з наступною активацією в ньому протеаз, що може бути поштовхом до розвитку ОП. Підвищення внутрішньочеревного тиску на 1 мм рт. ст. збільшує ризик розвитку важкого ОП в 2,23 рази.

Багато пацієнтів із ожирінням – курці. Куріння, як ми зазначали раніше, є етіологічним фактором ОП і ХП, що підвищує ризик розвитку панкреатиту більш ніж у 2 рази. Крім того, у курців панкреатит розвивається в більш ранньому віці, а ризик розвитку захворювання зростає в залежності від кількості викурених сигарет.

Тяжкість перебігу і висока частота ускладнень ОП при ожирінні обумовлені більш вираженою системною запальною реакцією, неадекватною і надмірною експресією цитокінів і білків гострої фази. Ожиріння – незалежний фактор ризику гострої дихальної недостатності при ОП. У осіб з ожирінням спостерігають високу частоту панкреатогенного шоку, гострої ниркової і дихальної недостатності.

У висновку слід зазначити, що результати епідеміологічних і експериментальних досліджень свідчать про певну взаємозв’язок між надлишковою масою тіла, ризиком, тяжкістю і прогнозом перебігу ВП. Що стосується оцінки подібного взаємозв’язку з ХП, то наявних даних поки недостатньо для винесення однозначного висновку.

Однак за результатами проведених нами досліджень такий взаємозв’язок все ж існує. У ретроспективному дослідженні ми зафіксували наявність надлишкової маси тіла у 72,8% стаціонарних хворих хірургічних і терапевтичних відділень з ХП біліарної етіології. Важливо відзначити, що ускладнений перебіг біліарного ХП у хворих з високим ІМТ зустрічалося достовірно частіше, як, втім, і тривалість періоду стаціонарного лікування.

Дозволені продукти при жировому гепатозі

Незважаючи на суворі обмеження, раціон при жировому гепатозі досить різноманітний:

Медикаментозний підхід

Виключно лікар здатний підібрати грамотне медикаментозне лікування ожиріння підшлункової залози.

Як правило, акцент в лікуванні робиться на прийом коштів, які допомагають налагодити роботу органів шлунково-кишкового тракту.

На основі харчових ферментів створені такі препарати, як Фестал, Мезим або ж Панкреатин. Вони можуть бути прописані гастроентерологом.

Також не виключений прийом спазмолітиків – Но-шпа, платифілін та інші. Можуть знадобитися ліки, здатні нормалізувати гормональний фон. Приймати їх потрібно уважно, не порушуючи курс і дозування.

У ситуаціях із запущеною стадією ожиріння залози призначається хірургічне втручання.

Оперативні методи націлені на видалення жирових клітин в органі. Тут варто зауважити, що жирові тканини в подальшому можуть бути замінені рубцевими, а тому говорити про тривалий результат операцій на залозі не можна.

Етапи та форми дистрофії підшлункової залози

Для зручності сприйняття існуючих різновидів захворювань дані краще уявити у таблиці.

Етапи дистрофічних змін підшлункової залози
Перший	Ожиріння зайняло до 30% органу, функціональність порушена помірно, симптоматика ніяк не виражена.
Другий	Ожиріння зайняло до 60% органу, спостерігаються збої в роботі шлунково-кишкового тракту і підшлункової залози.
Третій	Ожиріння зайняло понад 60% органу, яскраво виражена клінічна картина, в окремих випадках спостерігається ендокринна недостатність.
Форми дистрофічних змін підшлункової залози
Дифузна	М’язова липома – ліпідні клітини зростаються з м’язовою тканиною. Грані нормальної і патологічної тканин не виявляються.
Вузлувата	Відбувається формування симетрично локалізованих вузлів, оточених унікальною капсулою.
Змішана	Являє собою дует перших двох форм з відповідними ускладненнями, причому симптоматику часто плутають з однією з форм. Визначає змішану форму тільки фахівець.

Також радимо переглянути: Гепатомегалія: дифузні зміни печінки і підшлункової залози, як формується і чим лікується недуга

Специфічні симптоми різних видів гепатозу

Дифузні зміни паренхіми печінки за типом жирового гепатозу проявляються невираженою симптоматикою або протікають приховано. Для своєчасної діагностики необхідно навчитися визначати початок патологічного процесу, знати його особливості.

Дифузний жировий гепатоз

Запідозрити хворобу можна за нападами нудоти, почуттям тяжкості в правому боці, збільшенням розмірів печінки. Буває, що пацієнт відчуває себе добре, ознаки порушення здоров’я з’являються тільки в період загострень.

Хронічна форма гепатозу

В даному випадку:

шкірні покриви пацієнта фарбуються в жовтий колір;
в області правого підребер’я відзначається біль різного ступеня інтенсивності;
на УЗД визначається незначне збільшення розмірів печінки.

При хронічній дистрофії супроводжується загальною слабкістю в тілі, тупими болями справа під ребром. Для холестатичного гепатозу характерна поява свербежу шкірних покривів, жовтушність, знебарвлення калу, потемніння сечі, збільшення температури тіла.

Чим загрожує ожиріння при неправильній роботі підшлункової

Запалення в тканинах залози на тлі жирової інфільтрації важко піддається лікуванню. Згодом на його місці формується фіброз – розростаються волокна сполучної тканини. На цій стадії зміни стають незворотними, а виділення ферментів і гормонів (інсуліну, глюкагону) стрімко знижується. Це супроводжується порушенням перетравлення їжі, втратою ваги, ознаками вітамінної недостатності, важкими проносами, погіршенням перебігу діабету.

Надлишок жирів може призвести до закупорювання судин і проток, розвитку гострого панкреатиту і руйнування органу – панкреонекрозу.

Стеатоз підшлункової залози викликає трансформацію (переродження) нормальних клітин у ракову пухлину. При цьому важливою особливістю цієї патології є те, що ризик раку вищий, якщо ожиріння виникло у підлітка або в молодому віці.

Можливі ускладнення

Жирова дистрофія – досить небезпечне захворювання. При тривалій відсутності комплексного лікування дана патологія легко може спровокувати виникнення наступних патологій:

Утворення виразок на стінках прилеглих органів.
Різке зниження глюкози в крові.
Освіта і рух дрібних каменів по протоках жовчного міхура.
Розвиток сепсису.
Поява розладів в психіці.
Освіта наривів в підшлунковій, які можуть перерости в черевну порожнину.
Освіта кіст всередині органу.
Нагноєння і розрив в кишечнику.

Профілактичні заходи проти ліпоматозу

Діагноз «ліпоматоз» неприємний, оскільки захворювання важко виліковується. Тому, щоб не тільки захистити себе від надмірної терапії, але й підстрахувати організм, варто провести профілактичні заходи з метою зниження ймовірності появи захворювання. Єдиною позитивною новиною для пацієнтів є той факт, що ліпоматоз відноситься до доброякісних і повільних утворень. Протікає хвороба повільно, але і симптоматика не блищить. Тому рекомендується проходити щорічне обстеження на предмет виявлення подібних захворювань. Вчасно виявивши недугу, можна в найкоротші терміни добитися позитивного результату.

Подібного домагаються, виключаючи всі ризики і основоположні фактори. А значить, варто відмовитися від жирних і шкідливих продуктів, корегувати вагу тіла, не зловживати алкогольними напоями і виключити стреси.

Важливо. Більшість лікарів також рекомендують відмовитися від куріння, щорічно проходити УЗД печінки і жовчного міхура.

Як поставити діагноз?

Дифузні зміни печінки за типом жирового гепатозу діагностують на підставі результатів лабораторних аналізів та інструментальних методів. Для початку потрібно здати кров для встановлення концентрації еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитів.

При дифузних змінах падає показник тромбоцитів, збільшується концентрація лейкоцитів, швидкість осідання еритроцитів. В аналізах чітко видно зростання білірубіну, мізерна кількість альбуміну. Однак перераховані зміни не є специфічними.

Додаткові дані доктор отримує завдяки пальпації, основне місце в діагностиці відведено:

ультразвуковому дослідженню;
магнітно-резонансній томографії.

Під час проведення УЗД досліджуються причини розвитку жирового гепатозу, ступінь його вираженості.

Детальну інформацію можна отримати після проведення біопсії – найбільш інформативного методу діагностики. Біопсія дозволяє верифікувати гепатоз, відрізнити від хронічного гепатиту, дискінезії, неспецифічного реактивного гепатиту, гепатомегалії.

Жировий гепатоз та дифузні зміни підшлункової залози

В ході УЗД часто визначають луна-ознаки дифузного ураження підшлункової. Таке явище вказує на те, що структура органу порушена, а його розміри збільшені. Також можуть візуалізуватися крововиливи і фіброзні конгломерати ліпідних клітин.

Симптоми при стисненні прилеглих тканин

Хворобливість в очеревині – ознака того, що мало місце порушення в функціональності ШКТ. І при жировому стеатозі це нерідко має місце, оскільки такі клітини здатні досить активно розмножуватися, заповнюючи собою велику площу. Коли жирова інфільтрація підшлункової залози відбувається рівномірно, зазвичай ніяких занепокоєнь подібний стан не викликає.

Однак погіршення ситуації може статися в тому випадку, коли фіброзні клітини починають створювати групи. У людини утворюється пухлина доброякісного характеру – ліпома. Сама по собі вона не агресивна і не дає метастази в інші органи, відповідно, небезпеки для сусідніх органів немає.

Але ускладнення все ж виявляються, коли пухлинне утворення збільшується в розмірах і починає притискати судини, закінчення нервів і підшлункові протоки. Це стає причиною таких ознак:

нудота;
метеоризм;
здуття і ін.

Збій в роботі

Іноді вся ця діяльність починає давати збій, і тоді починається жирова дистрофія – ожиріння підшлункової, або ліпоматоз.

Що це таке? Так назвали процес заміщення хворих або загиблих клітин на жирову тканину. Пошкоджені запальним процесом клітини вже не можуть виконувати свої функції, стають слабкими, гинуть. І їх місце займають жирові депо.

При цьому зовні ці зміни можуть бути непомітні досить довгий час і практично ніяк не дають про себе знати. По крайней мере, до тих пір, поки жирові відкладення не починають здавлювати тканину і не заважають роботі сусідніх органів. Найчастіше виявити хворобу вдається випадково, при проведенні УЗД.

Горе не приходить саме

Складність ще в тому, що подібний процес заміщення здорових клітин жиром не є відокремленим. Оскільки наш організм – єдине ціле, то почалася захворювання в одному органі неминуче веде до проблем з іншими. В даному випадку, найчастіше страждає печінка, яку також вражає захворювання – жировий гепатоз – переродження її клітин в жирові відкладення.

Симптоми і їх відсутність

Всі ці важкі захворювання можуть тривалий час ніяк не проявлятися. Лише іноді з’являється невелика стомлюваність, сухість у роті, на слизовій рота утворюються невеликі ранки.

Але чим сильніше захворювання, тим виразніше можуть бути його симптоми:

блювота, пронос, нудота;
метеоризм;
болі в правому підребер’ї, часто оперізуючого характеру;
в особливо складних випадках – схуднення.

Шукаємо причини

Однак, звідки ж і чому приходить біда? Від порушення обміну речовин. А ось його провокує відразу кілька причин.

Ліпоматоз – не причина, а наслідок патологічних змін цього органу, які виникають у відповідь на:

панкреатит, як в гострій, так і в хронічній формі;
зловживання алкоголем;
гепатоз (заміщення клітин жиром) печінки;
неправильне лікування панкреатиту;
генетична схильність;
зайва вага у хворого.

Варто відзначити, що ліпоматоз виникає далеко не у всіх, хто страждає панкреатитом. Найчастіше з цією проблемою стикаються люди, які страждають ожирінням. Тому тим, у кого діагностовано навіть аліментарне ожиріння, варто переконатися, що підшлункову не атакують жирові відкладення.

Стадії хвороби

Захворювання прийнято ділити на 3 ступені:

Змінам піддалися не більше 30% клітин органу;
Тканини органу в межах від 30 до 60% заміщені жировими клітинами;
Заліза на більш ніж 60% складається з жиру.

Остаточну картину може намалювати лише УЗД. Саме там видно, наскільки скупчено розташовуються жирові відкладення і як сильно вони здавили залозу. Дане обстеження дозволяє з 100% точністю діагностувати цю небезпечну хворобу.

Види лікування жирової дистрофії

Перш ніж відповісти на питання, чим лікувати печінку і підшлункову залозу, слід визначити, які види усунення симптомів існують на сьогоднішній день.

Вилікувати жирову дистрофію можна двома способами: хірургічним і консервативним.

Хірургічне лікування печінки і підшлункової залози застосовується тільки на пізніх стадіях: якщо жирова тканина замінила понад 60% ураженого органу, а його функції серйозно порушені.

Менш важкі стадії захворювання лікуються консервативним способом: застосовуються різні препарати, спеціалізована дієта та інші рекомендації лікаря, що включають зміни в режимі активності пацієнта і спрямовані на зниження факторів ризику. У спеціалізованому санаторії лікування здійснюється комплексно.