Інтуїтивне мислення це: передаємо суть

Інтуїтивне мислення – це такий тип мислення, коли всі завдання засвоюються системно. Індивід робить висновок, який може бути як вірним, так і помилковим. При цьому не відбувається спостереження всього процесу розвитку думок. Необхідно вдосконалювати його, але для цього потрібно докласти максимум зусиль.

Інтуїтивне мислення: що це таке

Інтуїтивне мислення – це один з видів, який характеризується оперативністю протікання і відсутністю чітко визначених етапів. У людини спостерігається мінімум усвідомленості.

Воно базується на згорнутому з’ясуванні всієї проблеми цілком. Індивід у такому випадку досягає відповіді, яка може бути як вірною, так і невірною. Людина не усвідомлює всього процесу, завдяки якому отримав відповідь. Відбувається пропуск одиничних ланок.

Розвинути інтуїцію можливо, але тільки потрібно проявити завзятість. На це знадобиться певний період часу і дуже багато зусиль. Інтуїція є у кожного індивіда, але тільки у деяких вона розвинена, а у інших слабка.

Важливо! Якщо тренувати свою інтуїцію, то можна навчитися швидко приймати правильні рішення.

З добре натренованим інтуїтивним пізнанням можна отримувати будь-яку необхідну інформацію.

Визначення

Складність формулювання цього поняття полягає в тому, що практично кожен дорослий уявляє, що саме називають мисленням. Це спосіб або засіб отримання інформації про навколишній світ і процеси, що в ньому відбуваються. Він має опосередкований і узагальнюючий характер.

Існують різні типи (види) даного процесу. В їх число входять: дискурсивне, образне, інтуїтивне, раціональне, практичне і пралогічне. Кожен з них кардинально відрізняється, а чимось, навпаки, може бути схожим на будь-які інші. Дізнаємося, в чому їх відмінність і схожість. Крім типів, розумовий процес володіє двома формами: висновком і судженням.

Висновком називають результат усіх суджень, підсумковий висновок, отриманий на підставі наданої інформації. Існує всього три види:

• дедуктивний;
• індуктивний;
• за аналогією.

Варто більш детально розглянути кожне з них, щоб подальша інформація була вам більш зрозуміла. Дедуктивне робиться на основі загальних правил по відношенню до окремого випадку. За основу беруться достовірні факти, а вже на їх основі людина приходить до якогось висновку. Наведемо найпростіший приклад. Метали пластичні, залізо – це метал. Значить, воно пластично. При індуктивному методі індивід, навпаки, переходить до загального судження на основі окремого випадку. Умовивід за аналогією це те, до якого приходять, спираючись на схожість двох (або декількох) випадків, об’єктів або будь-яких властивостей.

Судження – це окремі думки про об’єкт. Пов’язуючи їх в єдиний ланцюг, можна прийти до певного висновку. Наприклад: «Людина, яка скоїла злочин, повинна бути покарана» – це судження.

Як працює інтуїтивне мислення?

Деякі люди мають розвинуте інтуїтивне мислення. Вони здатні вирішувати проблеми, не обдумуючи їх, не проводячи логічного і критичного аналізу ситуації. Відповідь на поставлене завдання приходить до них зсередини, з підсвідомості.

В ході інтуїтивного мислення задіяні підсвідомі процеси. Воно працює автоматично в звичних для людини ситуаціях. Наприклад, під час водіння автомобіля, людина всі операції виконує несвідомо: він не думає про те, в який бік повернути кермо, як перемкнути передачу і коли натиснути на педаль гальма. Все це відбувається автоматично, тому що людина вже має досвід водіння.

Також відбувається в будь-якій діяльності, в якій людина добре розбирається і має досвід. Робочий за верстатом теж не роздумує над кожною своєю дією, він виконує їх автоматично. Досвідчений лікар може діагностувати поширене захворювання без будь-яких аналізів, тільки глянувши на хворого.

Щоб досягти такого рівня в будь-якій професії, психологи рекомендують усвідомлено підходити до освоєння нового виду діяльності. Необхідно кожен крок робити повільно, обдумуючи і запам’ятовуючи всі деталі, багаторазово опрацьовуючи кожну дію. Поступово навички перемістяться на рівень підсвідомості, і в подальшому людина зможе виконувати їх автоматично.

Інтуїтивне мислення

Сучасна психологія розглядає інтуїтивні акти як частину дискурсивного чи іншого мислення в процесі розв’язання творчих задач, розглядаючи їх як один з етапів творчого мислення. Як сказав Герберт Саймон, один із засновників когнітивної психології, «Інтуїція – це не що інше, як впізнавання». Розвиток інтуїтивного мислення можливий, якщо вважати інтуїцію сконцентрованим несвідомим міркуванням, а не ірраціональним процесом, якщо припустити, що вона є наслідком сконцентрованого досвіду.

Як допомогти розвитку інтуїтивного мислення?

• Ставайте фахівцем в якійсь галузі: в цьому випадку миттєві прогнози будуть ґрунтуватися на досвіді і давати реалістичні результати.

• Розвивайте образне мислення: це добре допомагає передбачати поведінку людей у тій чи іншій ситуації.

• Вчіться ставити себе на місце іншого, щоб відчути себе «в чужій шкурі».

• Вчіться розслаблятися, знімати фізичну напругу, скутість, іншими словами – вчіться розкутості.

• Вчіться в своїй уяві відчувати себе в тілі іншої людини.

• Знайте невербальну мову тіла і вмійте нею користуватися.

• Вмійте підлаштовуватися під людину, змінюючи свою поведінку під співрозмовника з метою створення довіри, для кращого контакту.

Бажаємо вам успіхів у саморозвитку!

Інтуїтивне та аналітичне мислення

Сутність інтуїтивного мислення – його невловимість, неможливість відстежити весь ланцюжок від отримання умов завдання до кінцевого висновку. На противагу цьому, при аналітичному, кожен етап чітко виділяється серед інших, і кожна людина здатна розповісти про них, пояснити кожен в подробицях. Варто відзначити, що в крайньому вигляді аналітичне мислення може перейти в дедуктивний (тобто мислення за типом від загального до приватного).

При цьому інтуїтивне і аналітичне мислення прекрасно доповнюють одне одного. Після отримання інтуїтивної інформації людина завжди може перевірити її аналітичним шляхом і прийти до максимально вірного рішення. Завдяки інтуїції є можливість висунути гіпотезу ще до того, як її цінність стає доведеною. При правильному підході використання інтуїтивного мислення може бути вельми корисним, якщо не покладатися на нього цілком, а використовувати його в комплексі з іншими способами.

Інтуїтивне і логічне мислення

Інтуїтивне мислення є гарною підмогою у вирішенні завдань, але далеко не завжди воно здатне давати правильні відповіді. Щоб зробити розумову діяльність більш продуктивною, важливо навчитися поєднувати логічне і інтуїтивне мислення.

Ці два типи мислення прекрасно доповнюють одне одного. Отримавши відповідь на питання інтуїтивним шляхом, людина може проаналізувати його з точки зору логіки, наявних у нього знань і отримати найбільш правильну відповідь. Інтуїція дає можливість висунути гіпотезу, а логіка допомагає довести її. Таким чином, спільна робота логічного і інтуїтивного мислення здатна приносити дуже хороші результати.

Образне

Цей тип не схожий ні на інтуїтивне, ні на дискурсивне мислення. В даному випадку людина сприймає інформацію, отриману з навколишнього середовища, за допомогою уявних (ментальних) образів, створюваних у голові. Таким людям легше сприймати думку, коли вона пояснюється якимись конкретними прикладами. Функціонування якоїсь деталі у величезній машині (та й самої машини) їм необхідно спочатку візуалізувати у себе в голові, а вже потім продовжувати роботу з нею.

Раціональний тип

Як вже говорилося раніше, він явно відрізняється від інтуїтивного і навіть образного. Тому що в даному випадку людина переходить від одного судження до іншого, керуючись тільки правилами логіки. При цьому суб’єкт абсолютно повністю абстрагується від будь-яких почуттів і емоцій у вирішенні тієї чи іншої справи. Іноді такий тип можуть називати логічним. І той, і інший варіант назви будуть вірними.

Практичне

Цей тип грунтується на накопиченому людиною життєвому досвіді, спостереженнях, сприйнятті світу і здоровому глузді. Їм володіє велика кількість людей на землі. Саме практичне мислення допомагає нам справлятися зі звичайною рутиною або складною роботою, знаходити вихід з побутових і життєвих ситуацій.

пралогічне мислення

Це поняття було введено ще Л. Леві-Брюле. Термін виявився необхідним для позначення раннього етапу формування основних законів логіки. Йдеться про ту ступінь формування, коли сенс причинно-наслідкових зв’язків вже зрозумілий і усвідомлений, але його сутність не зовсім ясна і навіть містична. Причиною появи тих чи інших умов є обов’язково якась вища сила, природна або тваринна (приклад тому – використання тотема, поклоніння силам природи тощо). Йдеться про той етап розвитку людини, коли сильна гроза або посуха могли сприйматися як гнів богів.